Благодійність у сфері збереження культурної спадщини: чи можливо це в Україні?

У попередніх матеріалах рубрики #замки_євродосвід ми розповідали про замки та палаци Хмельниччини та Польщі, порівнюючи досвід побудови ефективної бізнес-моделі на базі даних пам’яток архітектури.

Але замки – це не лише історична пам’ять та економічні перспективи для регіону. Громадський рух та порятунок замків – ще один цікавий аспект, на якому ми б хотіли зупинитись детальніше.

Практика залучення волонтерів, громадських активістів та благодійні фонди до реставраційних робіт у замках Європи – поширена практика. Звичайно, усі роботи проходять під наглядом професійних реставраторів, але охочі з усього світу можуть долучатись до відновлення замків.

В Інтернеті можна знайти чимало оголошень, де волонтерам пропонується безкоштовне харчування та проживання, натомість вони виконують різноманітну роботу на проектах у замках. Зокрема, нещодавно українські волонтери брали участь у міжнародному волонтерському таборі у Чехії, де працювали над реставрацією державного замоку Грабштейн у Градку над Нісой. Для молоді це гарний шанс побачити нову країну та долучитись до дійсно важливих проектів.

Учасники молодіжного волонтерського руху у Чехії. Фото gurt.org.ua

Попри потужне фінансування, у Європі також діють благодійні фонди, які опікуються замками та палацами.  До прикладу, у Польщі Фонд «Чудувський замок» (Zamek Chudów) опікується руїнами однойменного замку, а також Zamek Rudzki та  Zamek w Owieśnie.

Фото зі сторінки Zamek Chudów у Facebook

Завдяки різноманітним мистецьким заходам фонду вдається привернути увагу до замків та вберегти їх від остаточної руйнації.

Фото зі сторінки Zamek Chudów у Facebook

В Україні прикладом об’єднання громадськості стали замки та палаци у Шарівці, Підгірцях, Поморянах. Тут знайшлись люди, які в сучасних умовах навчились ефективно «витягувати» замки із забуття, знаходити спонсорів, привертати увагу державних органів та ЗМІ.

Наш співрозмовник Юрій Воронецький – один із засновників благодійного фонду «Софос», який опікується замком у Підгірцях на Львівщині та демонструє ефективність та високу затребуваність такої діяльності в Україні.

За словами пана Юрія, благодійний фонд виріс із волонтерського середовища та об’єднав людей, дійсно небайдужих до подальшої долі пам’яток архітектури в Україні.

«Софос» — це команда волонтерів, які більше 10 років влаштовують та беруть участь у волонтерських акціях з допомоги культурним пам’яткам України. До 2017 року команда діяла спільно з культурною асоціацією «Новий Акрополь». Рішення заснувати благодійний фонд виникло, щоб зробити допомогу більш систематичною та результативною.

Цього року фонд не лише долучився до фінансування 11-го щорічного волонтерського табору «Підгірці. Реновація», але й за допомогою краудфандингової платформи «Na startе» зібрав кошти для відновлення частини балкону у Підгорецькому замку, а саме купівлі перил та балясин. Всього вдалось зібрати понад 238 тисяч гривень.

Порятунок замків – питання самоідентифікації українців

Питання збереження культурної спадщини в Україні, особливо матеріальної і нерухомої, варто було вирішувати одразу після формування незалежної Української держави. Але тоді воно виявилось не таким злободенним і чимало проблем так і залишилось невирішеними. І лише військова агресія на сході загострила важливі для держави питання самоідентифікації українців, необхідності розуміння хто ми, чиїх батьків діти, яка наша історія.

І тут пам’ятки архітектури, зокрема замки та палаци, виявились тими об’єктами, які найяскравіше, найпростіше і, в той же час, найширше відкривають завіси нашої історії.

Тому я вважаю, що культурна спадщина – це можливість піднімати українську самосвідомість.

Наше завдання – не лише самим визначитись, хто ми, але й дати можливість, щоб на цих пам’ятках формувались наші діти, наші онуки.

Якщо ми зараз підтримаємо наші замки і палаци, вони простоять ще 300, 500 років. Якщо ж закриємо очі на їх проблеми, скоро їх не стане зовсім.

Громадські організації на сторожі замків: основні виклики

У роботі громадських організацій, які мають намір допомагати у порятунку пам’яток архітектури, я б виділив дві основні проблеми.

Перша – на законодавчому рівні мало механізмів, які забезпечували б ефективну співпрацю громадських організацій та державних органів.

Друга проблема, яку я вважаю надбанням громадських організацій за часи незалежності України, це замалий кредит довіри до них. Адже багато ГО створювалось свого часу політиками та бізнесменами для вирішення особистих питань, через благодійні фонди проганялись значні суми і все.

У нашій роботі мені неодноразово доводилось зіштовхуватись з недовірою як державних органів, так і самого суспільства.

Нам закидали, що ми не маємо достатньо компетенції, що хочемо таким чином щось у когось забрати, тощо. Це наша карма. Але зараз Україна дуже змінюється – змінюється і громадянське суспільство, воно стає більш свідомим.

Під час війни довіра до громадських організацій почала поступово відновлюватись. Проходить процес самоочищення громадських об’єднань. Але супротив все ще є. Тому нам потрібно бути дуже дипломатичними і толерантними. Будь-якими способами показувати, що ми хочемо зробити щось хороше для нашої історії, для наших дітей, а не щось у когось забрати.

Держслужбовці і замки

Державні службовці, з якими мені довелось спілкуватись, – адекватні, нормальні люди, які зацікавлені у відновленні пам’яток архітектури. Та не треба забувати, що вони все одно є частиною системи. До того ж їх дуже мало. Часто вони просто фізично не встигають оперативно виконувати роботу. Це також потрібно враховувати.

Державні службовці часто значно компетентніші у питаннях збереження історичних пам’яток, ніж ми, волонтери. Тому співпраця з державними органами є дуже важливою і необхідною: вони можуть давати корисні поради, підказувати, направляти. Маю позитивний досвід такого спілкування, зокрема і з начальником управління культурної спадщини Олександром Єпіфановим, який добре обізнаний із проблемами Підгорецького замку.

Тут потрібно й розуміти, що перед нашою державою сьогодні стоять такі виклики, як війна, необхідність реформ, тому коштів на відновлення замків у необхідному обсязі об’єктивно не вистачає.

Наприклад, на повну реставрацію Підгорецького замку з парком потрібно приблизно 30 мільйонів євро. Отримати таку суму одразу неможливо, адже таких об’єктів по Україні дуже багато.

Але я бачу, як потрохи ситуація починає змінюватися, зокрема, і завдяки небайдужим людям, волонтерам, громадським активістам. Коли починається рух, держава теж підтягується. Так, у реалізації проектів у Підгорецькому замку ми виступаємо єдиним фронтом: благодійний фонд, волонтери, Львівська галерея мистецтв та обласна адміністрація.

Чи зможе замки врятувати концесія?

Концесія, на мою думку, сьогодні не на часі. На те є декілька основних причин.

По-перше, це відсутність чіткого, ґрунтовно пропрацьованого Закону про концесію. У тому документі, що є сьогодні, приховано чимало нюансів та підводних течій.

По-друге, відсутній дієвий механізм контролю за об’єктами, які передаються в концесію. А це величезна проблема, адже маємо вже кілька негативних прикладів передачі замків у концесію в Україні.

Ще одна проблема знаходиться в розрізі світоглядних позицій. Якщо говорити про Підгорецький замок, в Україні є люди з коштами, які могли б витрати їх на палац та парк, зробити реставрацію. Але, знаючи чинну систему, я можу сказати, що це дуже важко. Перш за все потрібно зробити історико-архітектурні та археологічні дослідження. Це близько мільйона гривень.

Проектно-кошторисна документація потягне ще на кілька мільйонів. До того ж вона має свій термін дії – 3 роки. Якщо за цей час не вдається виконати реставраційні роботи хоча б на 70-80%, її  потрібно буде поновлювати, корегувати. А це знову кошти.

Уявіть людину, яка сьогодні зможе викласти 30 мільйонів євро на палац і парк. Чи захоче вона зробити їх доступними для відвідувачів, для пересічних українців?

Знаючи український бомонд та олігархат, я в цьому не впевнений. Хоча, звичайно, і серед них є різні люди.

Концесія, на мій погляд, має бути запущена через років 20-30. Брати замки в концесію мають люди з твердою проукраїнською позицією.

Це має бути нове покоління, нові бізнесмени, які дивлять на замки не з позиції  «моє», а з позиції «наше».

Звичайно, якщо людина бере замок чи палац в концесію, вона повинна мати для себе якусь частину, але, крім того, у замку обов’язково має працювати музей, який буде надбанням українського народу, де будуть проводитись експозиції. Інакше це просто не має сенсу.

Краудфандинг – шанс для замків?

Краудфандинг показав себе як дієвий механізм збору коштів на потреби об’єктів архітектурної спадщини. Сьогодні до Підгорецького замку вже завозять перила, які ми придбали на зібрані кошти. Їх монтування буде проводити Львівська галерея мистецтв своїми силами.

Краудфандинг – це фінансування народне, не якоїсь партії чи конкретної людини. Ніхто не зможе нас змусити щось робити, давши такі кошти.

Я пишаюсь фондом «Софос», який утворився на ґрунті філософсько-волонтерського середовища. Адже ми не чийсь кишеньковий фонд, яким можна маніпулювати чи відмивати кошти.

І зібрані кошти – найкращий прояв довіри українців до нашої діяльності. Нам вдалось об’єднати близько 700 спонсорів, крупні компанії, які робили великі внески, і простих людей, які допомагали в реалізації проекту.

Щодо самої платформи «Na-starte» – це молоді, завзяті люди, для яких наш проект був викликом. Платформа зареєстрована в Одесі, проект реалізується у Львові. Це також потрібно було враховувати. Але ми впорались, і значною мірою завдяки рекламній та консультаційні підтримці самої платформи.

Благодійність у сфері культурної спадщини – важко, але можливо

Благодійність у сфері культурної спадщини – найскладніша форма благодійності. Вона потребує освіченості у сфері охорони пам’яток архітектури та навички написання грантів, юридичної грамотності. Тому заходити з вулиці у цю сферу не варто, адже можна легко перегоріти, зіштовхнувшись із законодавчою та державною системами, і з незнанням її роботи. Краще рік-два попрацювати у вже діючих фондах.

Зупинятись зарано

Звичайно, ми не збираємось зупинятись на досягнутому. Ми і надалі плануємо фінансування волонтерських таборів, які проходять у Підгірцях вже 11 років поспіль, адже з кожним роком волонтерам все важче приїжджати за власні кошти.

Також домовились і про інші проекти з Тарасом Возняком – директором Львівської галереї мистецтв.

Зараз відкрито вже другий поверх Підгорецького палацу, де вивішені копії картин, які колись прикрашали його стіни. Але другий поверх відкритий не повністю: там є ще кілька приміщень, які потребують ремонту. Плануємо купувати матеріали для ремонту, а фонд «Підгорецький замок» і галерея будуть проводити ремонт.

Другий наш проект ми спробуємо реалізувати завдяки гранту на видання книги про Підгорецький замок, адже про нього немає хороших видань, якісних фотоальбомів. Монографії науковців є, але щоб вони були доступні широкому загалу, гарно оформлені – ні. Тому такий проект буде доречним.

Ще один задум – біля Олеського палацу є монастир капуцинів 18 століття, де знаходяться фонди Львівської галереї мистецтв. Там складна ситуація з дахом та перекриттям. Експонати знаходять у приміщеннях, де весь час волога, сиплеться штукатурка зі стелі. Через це ми плануємо, після корегування проектно-кошторисної документації, приступити до ремонту даху монастиря.

Монастир капуцинів в Олесько

Маємо намір залучати різні джерела: продаж сувенірної продукції, краудфандинг, гранти, благодійні аукціони, бали, приватні пожертви. Також плануємо звернутись до великих компаній, банків й ін.

Адже тільки об’єднавши зусилля, нам вдасться відродити Підгорецький замок і подарувати наступним поколінням шанс споглядати його красу.

***

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).

***

Фото зі сторінки Юрія Воронецького та благодійного фонду «Софос» у Facebook.

Читайте також: 

Замок «Сент-Міклош» у Чинадійово: після концесії життя тільки починається

Самоокупність замку – реальність, яку доводить польський замок Ксьонж

Менше бюрократії, контролю та податків – рецепт успіху для українських замків від Вавелю

Замок Болькув: як економічна вигода перемогла страх перед невідомістю

Замок 99-ти веж: як заробляє та залучає туристів один з найефектніших замків Польщі

Майбутнє замків України: настав час концесії та приватизації?

Замки і палаци Хмельниччини: дороговказ є, повний вперед. Частина 1

Замки і палаци Хмельниччини: дороговказ є, повний вперед. Частина 2

Як Кам’янець-Подільський замок підбирає ключик до економічного замка

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Євгенія Соловська, Дмитро Шеремета

Поділитися з друзями:

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: