Як Кам’янець-Подільський замок підбирає ключик до економічного замка

Замки, фортеці, палаци – ще кілька століть тому вони були осередками економічного, політичного та культурного життя в Україні. Проте з часом історія змістила акценти і ошатні споруди опинились осторонь основних життєвих магістралей.

Напівзруйновані, оточені чужорідними спорудами та людьми, які часто не сприймають історію та культуру як цінність – такими замки України постали у ХХІ столітті.

Не виключення і замки Поділля – безцінна культурна спадщина регіону, яка ввібрала у себе європейський контекст багатьох століть. Династія Гедиміновічів, князі Коріатовичі та Острозькі, шляхетський рід Потоцьких та Хоєцьких – ця спільна для багатьох народів Європи історія,  сконцентрована та переосмислена у замкових мурах та палацових стінах, краще за всі політичні лозунги визначає місце України у великій європейській родині.

Але багато років поспіль цим спорудам намагались «закрити рот», їх велич дратувала, наштовхувала на зайві роздуми. Розібрати стіну середньовічного замку, щоб збудувати сарай чи курник – реалії, в яких існували ці дивом вцілілі споруди в часи гонитви за світлим радянським майбуттям.

Руїни замку у селі Сутківці, фото: Vdalo.info

Сьогодні, коли українці остаточно обрали європейський шлях, саме час переоцінити не лише економічні та соціальні питання, але й своє ставлення до історичної спадщини, самобутньої в її різноманітті та суперечностях. Зокрема, ми маємо зрозуміти, що замки та палаци – це не тягар, в який потрібно лише вкладати кошти, а ключ до економічного розвитку регіону.

Редакція Vdalo.info в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що втілюється польським Фондом міжнародної солідарності у співпраці з українськими громадськими організаціями «Інтерньюз-Україна» та «Товариство Лева» розпочинає публікацію циклу матеріалів «Замки та палаци України: ключ до економічного та культурного розвитку регіону в контексті євроінтеграції України».

І перший наш матеріал присвячено Кам’янець-Подільському замку.

Кам’янець-Подільський замок – європейський досвід

Внутрішній двір замку, фото: Vdalo.info

Яким чином Угода про асоціацію між Україною та ЄС пов’язана із замком, запитаєте ви?

Так, документ має перш за все політичне та економічне спрямування, але окрім цього він є різнобічним інструментом зближення України з ЄС та сприяє  дотриманню спільних європейських цінностей, зокрема у сфері культури та збереження історичної спадщини. Тож не дивно, що в Угоді питанням культури присвячена окрема глава.

Крім цього, Європейський союз реалізує в Україні цілий ряд програм, що покликані сприяти розвитку культури. Зокрема це ініціативи «Східне партнерство. Культура» (2011-2015), «Східне Партнерство: Культура і креативність» (2015-2018), «Culture Bridges», «Креативна Європа», «Horizon 2020», транскордонні та регіональні програми.

Очевидно, що фінансування ЄС освітніх проектів, програм обміну для діячів культури та надання коштів у вигляді грантів є важливою складовою в процесі збереження культурної спадщини, проте Україні варто акумулювати й власні ресурси ( перший крок був зроблений – це створення Українського культурного фонду) та зосередити увагу на важливості збереження історичних об’єктів, створенні дієвої законодавчої бази, яка, зокрема, дасть змогу в повній мірі реалізувати інвестиційний потенціал пам’яток.

Фото: Vdalo.info

Нагадаємо також, що 2018 рік оголошено роком культурної спадщини у Європі.

Європейський досвід у ставленні до культурної та історичної спадщини відкриває для нас нові перспективи та можливості, – розповідає Олександр Заремба, директор Кам’янець-Подільського державного музею-заповідника, до складу якого входить Кам’янець-Подільський замок.

Олександра Зарембу, або Алекса Гайдука, добре знають в Україні та за кордоном як реконструктора подій 17 століття та доби УНР. Учасник багатьох європейських фестивалів військово-історичної реконструкції, Олександр мав змогу неодноразово пересвідчитись, наскільки відповідально у Європі ставляться до культурної та історичної спадщини, зокрема й до замків.

Олександр Заремба, фото: Vdalo.info

Мені довелось побувати у багатьох замках та музеях Європи, рівень яких дуже високий. Навіть якщо говорити про музеї у сусідній Польщі, потрібно розуміти, що мова йде про передовий європейський досвід, – зазначає Олександр.

Зокрема, у музеях Гданська – міста, з яким Кам’янець-Подільський музей-заповідник налагоджує співпрацю, –  вже багато років активно використовують інтерактивні засоби, експозиції тут оснащені сучасними електронними стендами та панелями.

Поки що обережно, але з надією адміністрація музею у Кам’янці-Подільському говорить про можливість обміну експозиціями з музеями цього міста.

Музей науки у Гданську

В ході плануванні реекспозиції археологічного відділу корисним виявився досвід музеїв археології у Люблені та Кракові:  сучасна манера подачі інформації – те, чого б хотілось досягнути і у Кам’янці-Подільському.

Археологічний музей у Кракові, фото: ma.krakow.pl

Ще один польський музей археології у Біскупинах – стародавньому городищі лужицької культури – вразив кількістю атракцій, які дозволяють туристам поринути у бронзову добу.

Музей археології у Біскупинах

Тут можна спробувати себе у ролі лужицького мисливця, дроворуба або прядильниці. Вас навчать кувати наконечники для стріл, варити поливку –  пшоняну кашу з салом, в’язати конопляні мотузки і вміло вправлятися зі списом.

Щось подібне ми робимо під час фестивалю «Історичний пікнік», який проходить у Кам’янець-Подільському замку, тільки у нас інша доба та дещо інші масштаби, – зазначає Олександр Заремба.

Під час цьогорічного фестивалю «Історичний пікнік», який проходив з 30 квітня по 1 травня, туристи та кам’янчани мали змогу навчитись пекти хліб за рецептами 17 століття, дізнатись, як оброблявся кремінь і ткали тканину.

Пекарня, фото: Vdalo.info

На фестивалі працювала похідна кузня та гончарна майстерня. Діти мали змогу провести «археологічні розкопки», знайти шматочки посуду або ж виліпити власне горнятко та розписати його оригінальними фарбами.

Історичний пікнік у Кам’янці, фото: Vdalo.info

Потішив 2018 рік й спільним українсько-литовським проектом, який був реалізований в Кам’янець-Подільському замку. Наприкінці квітня тут відкрилась експозиція «Народи, об’єднані історією: Коріатовичі на Поділлі». Виставка була підготовлена в рамках проекту Інституту історії Литви, Інституту історії України НАН України та Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Відкриття експозиції

Кошти на його реалізацію надано урядом Литовської Республіки, компанією АТ «Kauno tiltai» та громадською організацією «Форум діалогу та співробітництва імені Єжи Ґедройця».

Еvent tourism – один  із рушіїв розвитку туризму

Фестивалі військово-історичної реконструкції – один з рушіїв розвитку туризму в Європі. З 2005 року подібні фести проводяться і у Кам’янці-Подільському. Військовій справі 17 століття був присвячений фестиваль «Терра Героїка», сьогодні в замку проходить фестиваль «Schola militaria», а от побут того часу намагаються відтворити в рамках вищезгаданого фестивалю «Історичний пікнік».

Фестиваль «Schola militaria», фото: Ірина Пустиннікова

Подіям початку ХХ століття присвячений ще один фестиваль «Остання столиця УНР».

«Остання столиця», фото: Vdalo.info

Цікавим для Кам’янця-Подільського є досвід проведення фестивалю «Облога Гролле» (Slag om Grolle) у Нідерландах, в якому кам’янчани брали участь у 2017 році. Чудовий приклад перетворення маленького міста на великий туристичний центр, де кожен мешканець задіяний у створені самобутньої атмосфери заходу.

«Гролле» починався восени 2005 року, коли ми проводили першу «Терра Героїку». У роки існування «Терри» – наші заходи практично розвивались паралельно – «нога в ногу»: майже однаково збільшувалася кількість учасників та туристів. Після 2009 року у нас з різних причин припинилося проведення «Терра Героїки», вони ж продовжили розвиватися у даному напрямку, – розповідає Олександр Заремба.

Остання «Терра Героїка», 2009 рік, фото: axiom.rv

На час фестивалю 10-тисячне місто Грунло збирає від 1500 до 2000 учасників з 16-17 країн світу. Окрім того, з-понад 10 країн приїжджають представники сфери торгівлі в автентичному стилі. Загалом, за оцінками організаторів, за три дні фестиваль у 2017 році відвідали близько 60 тисяч людей, які залишили у бюджеті міста понад 2 мільйони євро.

Місцеві жителі під час фестивалю Slag om Grolle, фото: Gerard Houben

З огляду на європейський досвід, у заповіднику також хочуть залучати до проведення «івентів» більше волонтерів, громадських організацій та проводити дійство так, щоб воно було цікавим якомога ширшому колу відвідувачів.

Хотілося б, щоб наші заходи не були розраховані лише на туристів, а з часом стали своєрідним проявом місцевого патріотизму. А це, мабуть, найцінніше: побачити, як в маленькому місті відносно невелика кількість мешканців змінює власну громаду, урізноманітнює сіру буденність, – резюмує пан Олександр.

Ще один плюс участі у подібних фестивалях – налагодження зв’язків із учасниками з Іспанії, Німеччини, Франції, Шотландії, Італії, яких планують запрошувати на фестивалі в Кам’янець-Подільський. Адже іноземні учасники – не лише статус фестивалю, а й реклама міста за кордоном.

Фото: Gabor Monos

На чому заробляє музей?

В українських реаліях більшість проектів зупиняється на етапі пошуку фінансування.

Якщо говорити про фестивалі, з кожним роком запрошувати реконструкторів до Кам’янця-Подільського стає все важче. Бюджет таких заходів у нас дуже обмежений. Якщо в Європі гарний фестиваль – це бюджет у мільйон доларів, то у нас – тисяча доларів у кращому випадку.

Грантові програми для Кам’янець-Подільського музею-заповідника залишаються terra incognita.

Для цього потрібні громадські організації, яким значно легше отримати грант, ніж комунальному підприємству, яким є музей-заповідник, – переконаний директор музею.

Фото: Vdalo.info

Хоча, до слова, сусідня Хотинська фортеця, яка знаходиться у підпорядкування Мінкульту, кілька років тому отримала кошти на ремонтно-реставраційні роботи у розмірі € 702 тисяч у рамках проекту «Розробка інтегрального туристичного продукту для розвитку культурного туризму на Буковині». Це проект транскордонного співробітництва за програмою TACIS CBC «Україна – Румунія», котрий реалізувався за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Кам’янець-Подільський замок претендувати на участь у транскордонних програмах не може. Тож поки тривають пошуки партнерів, зокрема й серед громадських організацій, у музеї руки не опускають.

Фото: Vdalo.info

У 2017 році Кам’янець-Подільський музей-заповідник отримав 7,2 млн грн. доходу; з бюджету міської ради на діяльність закладу виділили ще 4,1 млн грн.

У жодній країні музеї не заробляють самі на себе. Британські музеї заробляють 10% від свого утримання. В Америці музеї більш заточені на отримання прибутку, тому заробляють близько 40% від свого утримання, – розповідає Олександр Заремба. – В утриманні музеїв та замків повинна, у першу чергу, бути зацікавлена держава.

Вхідні квитки – левова частка доходів музею. Крім цього, є низка платних послуг: екскурсії, реєстрація шлюбу на об’єктах музею, різноманітні квести та майстер-класи для дітей і дорослих, вечірні шоу-програми у Старому замку.

Реалізація друкованої та сувенірної продукції безпосередньо музеєм – ще одне джерело надходжень.

Вироби ручної роботи, фото: Vdalo.info

Два приміщення музею знаходяться в оренді: одне у Старому замку – там продають сувеніри, інше – у Ратуші, де розташувався ресторан, який, зокрема, за рахунок орендної плати зробив у приміщенні ремонт.

Частину коштів музей отримує від платного проїзду територією заповідника. Тут цікавий момент. Коли планували запровадити платний проїзд, анонсували, що ці кошти підуть на розвиток музею. По факту ж отримував музей менше 20% від суми, сплаченої автомобілістами. Решта витрачалась на утримання комунальної фірми, яка контролює платний проїзд, податки та загальний бюджет міста.

Фото: Vdalo.info

За минулий рік музей отримав від платного проїзду близько 200 тисяч гривень, при тому що 150–200 тисяч гривень власники автомобілів сплачують кожного місяця.

Щоправда, після обвалу частини муру замку, у квітні цього року на сесії міської ради було піднято питання про збільшення відсотку, який отримуватиме музей.

Вартість протиаварійних робіт чи реставрації – для музею суми непідйомні

Новина про те, що у січні 2018 року обвалилась лицьова кладка північного муру замку, швидко облетіла не тільки Україну, але й сусідні європейські країни та викликала неабияке занепокоєння.

Лише вартість виготовлення проектно-кошторисної документації  обійшлась музею у 265 тисяч гривень, а відновлення кладки, за попередніми оцінками, потягне ще на мільйон гривень.

У Кам’янець-Подільському замку існує чимало мін сповільненої дії, які починають «вибухати». Не сьогодні-завтра обвали можуть і будуть повторюватись, якщо не почати займатись цією проблемою комплексно.

Обвал муру фортеці, 15 лютого 2018 року, фото: Vdalo.info

80 відсотків проблем, які ми маємо, – це результати  фрагментарних, позбавлених комплексного підходу реставраційних і консерваційних робіт останніх 50 років, – переконаний Олександр Заремба. – Перебуваючи у Гданську, я мав змогу побачити наскільки фахово поляки підходять до питань реставрації замку. Нам є чому повчитись і в цьому аспекті.

Депутатською комісією міської ради попередньо пораховано, що програма ліквідації аварійного стану ділянок на 5 років «потягне» на 50 мільйонів гривень.

І це тільки на аварійні ділянки. Щоб не впало. Про реконструкцію тут мова навіть не йде, – зауважує Олександр Заремба.

Директор музею переконаний, що необхідно обрати одну установу, репутація якої не викликає сумнівів, і звернутись до них з проханням розробити комплексне бачення реставраційних робіт Кам’янець-Подільського замку.

Попередньо, у ролі такої установи у Кам’янці-Подільському розглядають державне підприємство інститут «Укрпроектреставрація», яке, зокрема, займається розробкою ДБН в Україні та задіяне в реставрації понад 1500 об’єктів.

Спільне благо розуміють не всі

Екскурсоводи, представники туристичних фірм Кам’янця-Подільського, майстри, перевізники, власники крамниць – усіх цих людей забезпечує роботою Старий замок і туристи, які його відвідують.

Я вже 7 років працюю гончарем у Старій фортеці, – розповідає Олег Храпан. – Для мене гончарство перетворилось на справу життя. Туристи із задоволенням працюють з глиною, виготовляють різноманітні вироби. Згодом виготовлені власноруч горнятка чи тарілки я надсилаю туристам поштою.

Також у фортеці регулярно проходять майстер-класи з гончарства.

Гончар Олег Храпан

Потрібен посуд для шинка по-сусідству – звертаються до Олега: і гарно, і автентично. У його гончарні завжди людно, й водночас затишно. Тут раді і дорослим, і малечі.

Гончар зізнається, що йому подобається працювати з людьми. Його дружина розписує глиняний посуд, тож гончарство стало для подружжя сімейною справою.

Глечики, виготовлені Олегом Храпаном. Фото: Vdalo.info

Олег не тільки вправно працює з глиною, але й гарно вправляється зі зброєю, тож часто бере участь у фестивалях реконструкторів. Замок подарував йому не просто роботу, а улюблену справу, яка приносить задоволення.

Попри те, що наявність замка у місті сприяє розвитку туристичної інфраструктури, а знакові фестивалі приваблюють кожного року тисячі туристів, для промоції міста, популяризації його туристичних принад, вдосконалення індустрії гостинності потрібна спільна робота влади, бізнесу, громади.

На жаль, більшість підприємців, що працюють у цій галузі, не хочуть розуміти, що лише партнерська діяльність веде до сталого розвитку туризму. Прокидається це усвідомлення лише у період з лютого по квітень, коли туристів у Кам’янці-Подільському значно меншає.

Про це розповідає директор департаменту гуманітарної політики міської ради Альона Кузема.

Альона Кузема

З 95-ти закладів, які поселяють туристів у Кам’янці-Подільському, лише 22 платять туристичний збір, який становить 1% від вартості проживання. Контролювати їх місто не має права, тому й трапляється, що величезний готель сплачує за рік 79 гривень туристичного збору. Виходить, що за рік він заробив лише 7 900 грн. І це при вартості номерів у 500-600 гривень. Проте важелів вплинути на це майже немає.

Фактори, що стримують розвиток

По-справжньому розкритись «перлині на камені» не дає й застаріла логістична система. Дістатись до Кам’янця-Подільського зі сходу чи із заходу України практично нереально. Єдине залізничне сполучення – Київ–Кам’янець-Подільський, Київ–Чернівці із зупинкою у Кам’янці-Подільському. Листи з цього приводу на адресу керівництва області та держави залишаються без відповідей.

Кам’янець залюбки відвідують поляки, є й туристи з Німеччини, Нідерландів, Франції, багатьох інших країн. Але кількість іноземних туристів могла б бути значно більшою, якби міжнародній промоції туристичних об’єктів України на рівні держави приділяли більше уваги. Та все ж, віримо у прогрес, – переконана Альона Кузема.

Фото: Vdalo.info

У наступній частині дослідження ми дізнаємося наскільки успішно туристичний потенціал використовують у могутньому  Меджибізькому замку, одному із найдавніших в Україні оборонних храмів у селі Сутківці, унікальному палацово-парковому ансамблі «Самчики» та замку князів Острозьких у Старокостянтинові.