7 Квітня 2021 | 6951

Репортаж з ковідного відділення у Кам’янці-Подільському

Сьогодні не лише Всесвітній день здоров’я. Сьогодні перший день жорсткого карантину на території нашої області. Подібний локдаун ми пережили рік тому, і зараз у багатьох він викликає обурення. Але не в медиків ковідного відділення на вул. Матросова. Вони добре знають, що «важко» – це не обмеження і заборони. Важко – це годинами не скидати захисного комбінезона. Важко – це дивитися в очі людині, яка не знає, чи виживе, бо не може самостійно дихати. Важко – сказати хворому під кисневим апаратом, що його батько, який потрапив разом із ним до ковідної реанімації, не пережив хворобу… Тут ні в кого не виникає сумнівів у необхідності зупинити безперервний потік хворих.

До фізичного навантаження можна звикнути. А от морально це не легко, – каже старша медсестра інфекційного відділення №2 Ольга Латюк.

Одягаємо халат, рукавички і бахіли, шапочку, респіратор та захисний щиток. Обробляємо руки антисептиком і тільки тоді заходимо за плівку з червоними стрічками.

Це так звані «інфекційні шлюзи», що ділять приміщення на зони. Медики називають їх «чиста» і «брудна». Остання – це та частина відділення, де найбільший ризик підхопити вірус. Тут палати із важкохворими. І лише тут бачиш реальність, яку хтось, там за вікнами, називає «звичайною пневмонією», «роздутою панікою», «фейком».

Довгий коридор, медсестри в захисних костюмах, кисневі апарати, розгублені очі й опущені руки.

Наші медсестри й санітарки по шість годин не виходять з «брудної» зони. Вони мають годинку на свої потреби, а потім знову поруч з пацієнтами, які потребують уваги. Така зміна триває 24 години. Ми зараз працюємо у досить важкому режимі, але вже звикли, – розповідає Оля. Утім не жаліється, а привітно усміхається. У цей момент розумієш, що без отієї посмішки тут просто ніяк, бо для когось вона – надія.

Хворих побільшало, часто надходять сім’ями. І, на жаль, буває, що лягли до лікарні вдвох, а вийшов лише один…

Через навантаження і ризики багато старших санітарок звільнилися. Тут не легко. І це розуміють пацієнти, які після одужання повертаються сюди, щоб принести квіти і сказати «спасибі».

Пам’ятаю, як починалося все з одного крила інфекційного відділення, – каже в.о. директора міської лікарні Тетяна Дідич. – Ми розгорнули там 18 ліжок і провели кисень. Думали, на цьому зупиниться. Але з поширенням хвороби відділення швидко заповнювалося, люди лежали навіть у коридорах. Почали розгортати додаткові місця, залучаючи інші відділення. І цього було недостатньо. Зрештою довелося переїхати в новостворене інфекційне відділення на Матросова. І загалом сьогодні це чотири поверхи та 120 ліжок, якими поділилися кардіологія та неврологія. Але разом з тим, відділення, які ми перепрофілювали, не закриті, а працюють з невеликою кількістю місць.

Першими, хто почав лікувати хворих на COVID-19, були наші лікарі-інфекціоністи Вікторія Бідюк, Владислав Земськов, Сергій Бєлий. Розгорнувши ліжка на площах терапевтичного відділення, до лікування долучились лікарі-терапевти Тетяна Войтенко, Регіна Пєстова, Едуард Бідюк, Петро Бейлик, лікарка приймального відділення Юлія Процюк. Для лікування ковідних хворих створено палату інтенсивної терапії ковідного відділення та залучено лікарів-анестезіологів Юрія Саварчука, Андрія Сірука, Олександра Мовченка, Едуарда Савєцького. Це молоді лікарі, витривалі, розумні та професійні. І це були перші чотири команди медиків. Згодом ми мали зробити вольовий крок, бо іншого виходу не було. Створено ще дві команди лікарів –  це анестезіолог Оксана Шальвінська, хірург Дмитро Бойко, кардіолог Галина Морозова, травматолог Руслан Михаревич, кардіолог Світлана Парик, терапевт Марія Колодчак. У кожній із команд працює три лікаря та дев’ять осіб медичного персоналу. Наразі для боротьби з COVID-19 організовуємо ще дві команди медиків».

Перший робочий день з ковідними хворими сьогодні і в завідувача отоларингологічно-офтальмологічного відділення Ігоря Шеваги.

Буквально вчора мене перевели лікарем інфекційного відділення №3. Коли дізнався – першу ніч спав лише три години, а наступну зовсім не спав, відчуваю велику відповідальність, – каже Ігор Васильович. – Я в медицині 39 років, знаю, що таке Чорнобильська катастрофа. Але зараз ситуація ще більш напружена.

У боротьбі з недугою, яка забрала вже багато життів наших земляків, медики використовують усі можливі ресурси. Але вони не безмежні. Ситуація складна. І лікарі цілком підтримують локдаун.

Дуже хочеться, щоб оцей важкий крок, який ми зробили назустріч мешканцям, підтримався самодисципліною під час локдауну, і щоб якнайшвидше лікарі повернулися на свої звичні місця роботи.

Джерело: пресслужба Кам’янець-Подільської міської ради

Автор: Тетяна Дика

Читайте Новини Кам'янця-Подільського в Telegram.

Поділитися з друзями:

реклама

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: