26 Серпня 2019 | 4085

Чому програв Мельниченко? Версії політолога

Після двох каденцій у Верховній Раді Володимир Мельниченко програв вибори Ігорю Марчуку, хоча багатьом здавалося, що лідером виборчої кампанії був чинний нардеп.

Заступник директора Фонду Громадської Дипломатії Євген Касап, який раніше працював політтехнологом та був прессекретарем нардепа, виділив в коментарі Vdalo.info ключові помилки Мельниченка:

1.Малий акцент на іміджі «місцевого жителя»

Кам’янчани – досить специфічний електорат, який часто навіть не розуміють політтехнологи зі столиці. У представників Кам’янця-Подільського та району висока локальна самоідентичність, з розвинутим відчуттям «свій – чужий». Обласний центр не є авторитетним у ключових питаннях життєдіяльності. Характерним є бажання самостійно вирішувати свої проблеми, бути історичним та культурним центром регіону.

Тому кам’янчанину важливо голосувати за свого політика, який завжди буде поряд. Часто «своєму» готові пробачити якісь окремі прогалини. Саме тому Володимиру Мельниченку важливо було більший акцент робити на тому, що він «тут народився, живе і продовжить тут жити після завершення роботи у Верховній Раді». Це мав би стати найбільшим козирем у боротьбі з головним конкурентом Ігорем Марчуком, про якого більшості кам’янчан досі мало що відомо. Але чинний нардеп цим у повній мірі не скористався.

  1. Слабка державна позиція. Натомість постійні відео з кулінарією.

Наступний важливий логічний запит кам’янчан до свого представника у Верховній Раді –  це образ «державника». Людина повинна розбиратися у нагальних суспільних проблемах, вміти піднімати їх на державному рівні та сприяти їх вирішенню.

Нині актуальність «державника» у парламенті, як ніколи висока. Кам’янчани, як і інші українці, відчувають на собі тягар малих зарплат, високих цін та комунальних тарифів, неабиякий відтік людського ресурсу закордон та багато інших проблем. Це було слабким місцем виборчої кампанії Володимира Володимировича – ми не почули ані чіткого висвітлення проблем, ані шляхів їх вирішення. Натомість стрічка новин його соцмереж часто наповнювалася відео з дачі та кулінарією, які за тривалий час неабияк набридли та стали елементами насмішок у виборця.

У цьому аспекті краще виглядав Ігор Марчук вже тим, що уособлював в собі команду президента Зеленського, якому потрібна підтримка у парламенті.

  1. Єдиний уособлював у собі «стару еліту»

Звичайно, що чинному нардепу після двох каденцій у Верховній Раді неможливо вдавати з себе «нове обличчя». Але, по-перше, депутату потрібно змінюватися разом із суспільством та йти з ним в ногу. Треба було  додавати до своєї кампанії чогось нового та креативного, а не йти старими закостенілими штампами. По-друге, ніхто не довів, що і за Ігорем Марчуком є зв’язки зі старою елітою, наприклад, його прізвище фігурує у журналістських розслідуваннях про діяльність одіозного «регіонала» Ярослава Москаленка.

  1. Технологічний аспект виборчої кампанії.

З розвитком технологій змінюються способи донесення інформації до виборця. Дедалі більше інформаційний аспект виборчої кампанії відходить від традиційних газет та телебачення до інтернет-сайтів, Youtube та соцмереж. У світовій павутинні Мельниченко був малопомітним, натомість рекламу Марчука вибивало у соцмережах та ще й мав неабияку підтримку бренду партії.

  1. «Капсульованість» та самовпевнена поведінка.

З часом довкола будь-якого високопосадовця з’являються люди, котрі для досягнення власних цілей та збереження своєї позиції, влаштовують йому так звану «теплу ванну», говорять керівнику лише те, що він хоче почути. Таким чином особа починає відриватися від об’єктивної інформації.

Цього разу самовпевнена поведінка чинного нардепа дозволила собі під час виборів навіть не мати довірених осіб. А цього не можна робити навіть коли на старті виборчої кампанії є неабияка перевага. Плюс слабка виборча кампанія, старі набридлі виборчі меседжі і часте не реагування на інформаційні виклики стали ще одним фактором поразки.

  1. Не було роботи з конфліктом

У суспільстві завжди існують певні конфлікти і кожен політик зобов’язаний працювати з ними.  На цьому базується будь-яка політична діяльність та виборча кампанія. Наразі найактуальнішим був конфлікт – «старий – новий». Мельниченко у своїй кампанії не презентував будь-якого конфлікту, навпаки намагався дистанціюватися від них. Тоді як Ігор Марчук заявив, що «йде на вибори побороти корумповану міську владу та їхнього ватажка у Верховній Раді».

  1. Журналістські розслідування та «токсичні» люди поряд.

Мельниченко  та його близьке оточення дедалі частіше ставали фігурантами журналістських розслідувань. Натомість не було жодної публічної реакції на них.

Чинного нардепа сприймали як «господаря» та «жандарма» округу. Під час виборів до Верховної Ради 2012 року до штабу Мельниченка телефонували навіть за банкомат, який не видає кошти і сподівалися, що він може вирішити це. А тому вдавати, що нічого не було – величезна помилка.

З часом накопився суттєвий негатив. Як мінімум, необхідно було дистанціюватися та публічно виказати негативне ставлення хоча б до дій Сергія Чернявського, чиє ім’я та представників його родини неодноразово фігурувало у журналістських розслідуваннях.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте Новини Кам'янця-Подільського в Telegram.

А як ви оцінюєте передвиборчу кампанію Володимира Мельниченка?

18
75

Поділитися з друзями:

реклама

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: