1 Листопада, 2018 | 1378

Кам’янчанка, що стала рекордсменкою світу з жиму лежачи: про біль, слабкість і політику в спорті

Четвер. Холодний жовтневий вечір викликає єдине бажання – зануритись під ковдру і ні ногою далі кухні, де так затишно посапує чайник. Але це не про спортсменів. Попри негоду один за одним до спортивного залу «Титан» приходять на тренування кам’янчани. Серед них і чемпіонка України, Європи та світу, а також авторка останнього рекорду з жиму лежачи у 180,5 кг Тетяна Мельник (Ахмамєтєва).

Разом з нею ми спускаємось у напівпідвальне приміщення, де розташований спортзал.

У комфортних умовах чемпіони не народжуються, – перехоплює мій погляд на стіни, що давно потребують ремонту, Тетяна. – Чемпіони народжуються всупереч, а не завдяки.

Коли ми заходимо в тренувальний зал, всі недоліки раптом стають непомітними. Одразу відчувається якийсь трепет перед силою… Силою людей, які щодня долають у цих стінах себе, перемагають страх, біль, невпевненість.  Саме тут народжуються чемпіони, які сяють на п’єдесталах міжнародних змагань та гордо піднімають український прапор.

Тетяна пригадує, як на початку кар’єри перед поїздкою на свій перший чемпіонат України у міському відділі молоді та спорту їй сказали, що потреби у таких спортсменах місто не має. Взяти під опіку спортсменку зголосився тоді Віктор Дорож, начальник відділу культури, туризму, молоді та спорту в Кам’янець-Подільському районі, де Тетяна і по сьогодні тренує молодь в дитячо-юнацькій спортивній районній школі.

Але ці перепони не зупинили, а навпаки ще дужче загартували спортсменку.

Тетяна вперше прийшла у зал в 2004 році, як і годиться, за гарною фігурою. В той момент дівчину помітив тоді ще сам спортсмен, а пізніше тренер Вадим Воронецький, який і запропонував спробувати себе у пауерліфтингу.

Мало хто приходить у зал з усвідомленим бажанням займатись пауерліфтингом. Хтось приходить, щоб схуднути, хтось підкачатись, а потім беруть в руки штангу і вже не можуть її відпустити. Все відбувається в процесі, з отриманням перших результатів.

Високі результати Тетяна показала дуже швидко. За два місяці тренувань дівчина виконала норматив кандидата в майстри спорту України. За рік стала майстром спорту України, за два – майстром спорту України міжнародного класу.

За кілька місяців – перший чемпіонат України, на якому Тетяна посіла 9 місце, але враження від виступу залишились такі, що спортивне майбутнє було визначено, попри те, що Тетяна успішно навчалась на факультеті іноземної філології, вільно володіла англійською, та ще зі шкільних років мала неабиякий хист до письменництва.

Чому саме пауерліфтинг?

Будь-яка людина кайфує тоді, коли отримує результат. Хтось бачить результат своєї роботи, до прикладу, в кулінарії, хтось у пошитті одягу, тощо. Для мене таким виявився пауерліфтинг. Волею долі саме в цьому виді спорту я досягла певних вершин, відчула прогрес, а головне – мені є куди рости.

Пауерліфтинг – силовий вид спорту, який також називають силовим триборством, оскільки він передбачає три вправи як змагальні дисципліни: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизонтальній лаві, і тяга штанги — які в сумі і визначають кваліфікацію спортсмена.

Пауерліфтинг не є олімпійським видом спорту. Проте Міжнародна федерація пауерліфтингу (IPF), яка є найбільш відомою і популярною з-поміж інших федерацій цього виду спорту, єдина у 2004 році після тривалого процесу отримала визнання Міжнародного олімпійського комітету. Також IPF — єдина є членом Асоціації Всесвітніх Ігор і Генеральної Асамблеї Міжнародних спортивних Федерацій. Саме цю федерацію і представляє Тетяна Мельник як спортсменка, тренер та функціонер.

Тетяна Мельник з Катериною Ткачук, титулованою спортсменкою та рекордсменкою України

За два місяці до Ігор через біль я не могла навіть зняти гриф

На сьогодні у спортивній кар’єрі Тетяна досягла майже всіх висот. Якщо говорити про жим лежачи, тут всі вершини підкорені на 100% – це і чемпіонка України, Європи, світу, рекордсменка світу. У триборстві спортсменка підіймалась на найвищий п’єдестал Європи, а от на чемпіонаті світу їй підкорювались лише другі сходинки. Також Тетяна дворазова срібна призерка Всесвітніх Ігор (2013 та 2017 рр.).

Наразі Тетяна не займається триборством через травму хребта, але сподівається, що після реабілітації чемпіонство світу таки підкориться їй. І знаючи жагу Тетяни до перемоги, ми можемо в цьому не сумніватись.

Варто лише пригадати як на Всесвітніх Іграх 2017 року, де Тетяна здобула срібло, спортсменка виступала вже після народження донечки, відчуваючи сильний біль у спині.

За два місяці до Ігор через біль я не могла навіть зняти гриф, а це лише 20 кг. У мене навіть почалась депресія, адже Всесвітні Ігри є мегаважливими. Вони проходять лише раз в 4 роки, це наша олімпіада. Тоді перед Іграми я поїхала на два тижні на чемпіонат світу по жиму лежачи. За цей період вдалось зняти вертикальне навантаження на спину, завдяки чому на знеболюючих я все ж таки виступила на Всесвітніх Іграх.

Тетяна розповідає, що було важко не лише фізично, але й морально.

Морально було важко, оскільки виступ на Всесвітніх Іграх, це величезна відповідальність. Не виступити – означало підвести країну, всіх людей, які підтримували, вірили та розраховували на твою медаль у загальній скарбничці України.

«Queen is back (Королева повернулась)», –  скандує на відео віце-президент європейської федерації пауерліфтингу.

Звичайно, хотілось, щоб це було присвячено перемозі, але все одно було дуже приємно, – згадує Тетяна.

Є спортсмени, які продовжують виступати з травмами, але після останніх Всесвітніх ігор Тетяна вирішила взяти таймаут у триборстві.

Я вирішила зробити один крок назад, взяти розбіг, щоб потім зробити два вперед.

Головне для мене – перевершити себе

Найважливішою для мене є не золота медаль, адже її можна виграти і не з найкращим своїм результатом, як це вийшло на цьогорічному чемпіонаті світу з жиму лежачи. Я показала результат 167,5 кг, в той час як раніше жала 178,5 кг, але все одно цього вистачило, щоб перемогти суперниць. Тому головне для мене – перевершити себе, зробити щось краще за всіх у світі. В цьому плані важливим є встановлення цьогорічного рекорду 180,5 кг.

Тетяна розповідає, що коли мова іде про рекорди, кожні півкілограма даються дуже важко. У залі спортсменка ніколи не підіймає максимум, а на повну викладається вже на змаганнях.

Дуже важливо не стати «зальним атлетом», як вчив нас тренер Кім Нагачевський. Адже часто спортсмени, які у залі показують високі результати, а на змагальних помостах вже не можуть цього повторити.

Жіночність і пауерліфтинг

Для тих, хто говорить, що цей спорт не жіночний, я хотіла б показати фото наших спортсменок, які настільки гарно та молодо виглядають, що просто нереально вгадати їх справжній вік. Цей спорт дає можливість жінці відчути фізичну силу, яка допомагає самоствердитись, стати більш впевненою в собі.

Тетяна Мельник з міністром молоді і спорту України Ігорем Ждановим

Чи є потреба бути слабкою?

Мені дискомфортно, коли я почуваю себе слабкою та безпорадною, я не звикла до цього.

Як вплинуло народження доньки на спортивні досягнення?

Після народження доньки на змаганнях я почуваюсь більш впевнено. Не має того страху і хвилювання, які були раніше. Адже у порівнянні з тим переживанням, коли хворіє дитина, вийти на поміст і пожати штангу – вже не так страшно.

Досягати спортивних висот Тетяні допомагає її чоловік та тренер, майстер спорту міжнародного класу з жиму лежачи Валерій Мельник. Проте сьогодні основна робота Валерія не пов’язана зі спортом, а прихід у зал для нього – швидше розкіш або ж елемент тренування дружини.

Двоє успішних спортсменів у сім’ї – це дуже непросто. Хтось в певний період має брати на себе усі турботи по дому та догляду за дитиною. І коли я готуюсь до змагань, а це близько трьох місяців, мій чоловік бере на себе усі ці обов’язки, за що я йому безмежно вдячна.

Чи є майбутнє після спорту?

Пауерліфтинг відкрив для мене не лише шлях до спортивних досягнень, але й до кар’єрного зростання. На сьогодні я треную молодь, є Генеральним секретарем Федерації пауерліфтингу України. Як на мене, така трансформація є природньою. Хоча спершу був страх, чим я буду займатись після…

Як держава підтримує чемпіонів

На міжнародні змагання спортсмени міжнародного рівня їздять за рахунок Міністерства молоді та спорту України. На чемпіонати України – за рахунок області.

Сьогодні ми маємо змогу безкоштовно тренуватись у залі К-ПНУ ім. Івана Огієнка, за що дуже вдячні. Раніше прихисток нам давав ПДАТУ. Взимку в тому залі часто взагалі не було опалення. Насправді, ми ніколи не були балувані комфортними умовами, і для нас це не головне. Ми приходимо у зал не селфі робити, а брати штангу і «шарашити».

За виграні медалі на чемпіонатах світу премії спортсменам виплачує Міністерство молоді та спорту України. Так, за перемогу на чемпіонаті світу з жиму лежачи Тетяна Мельник отримала 50 тисяч гривень. Проте порівнюючи з попередніми роками у зв’язку зі стрибком курсу долара з 8 грн до 28 грн, преміальні суттєво зменшились.  В інших, зокрема європейських країнах, система виплат дещо інша. Там спортсмени отримують цілорічну щомісячну стипендію, яку їм призначають у відповідності до їх виступів на міжнародних змаганнях за попередній рік.

Чи не було думок виступати за іншу країну, враховуючи фінансові переваги?

Коли виходиш на п’єдестал і піднімаєш свій прапор – це піковий момент гордості. Відчуваєш, що ти робиш це не лише заради себе, що за тобою ціла країна. Тому виступати під іншим прапором я б ніколи не змогла.

Тетяна Мельник отримує державну нагороду – орден княгині Ольги ІІІ ступеня.

Той, хто говорить, що спорт поза політикою, просто не може висловити чітку позицію.

Тетяна розповідає, що у Швеції, куди спортсменка вирушає на змагання вже найближчим часом, розглядаються зміни до конституції IPF. Зокрема, планують заборонити піднімати переможцям прапори своїх держав на церемонії нагородження, оскільки вбачають у цьому політичний момент. В першу чергу, це пов’язано з тим, що найчастіше боротьба за першість в екіпірувальному пауерліфтингу відбувається саме між спортсменами Росії та України.

Дійсно, коли підіймаєш прапор України, а «під тобою» стоїть росіянин – перемога значно солодша, – сміється Тетяна. – На жаль, європейці не хочуть до кінця визначитись зі своєю позицією. І хоча вони заявляють, що спорт поза політикою, це не правда.

Тетяна пригадує, коли тільки почалась анексія Криму, росіяни підійшли до президента європейської федерації пауерліфтингу і запропонували провести чемпіонат Європи «у них» в Криму. І Європейці на це погодились.

Лише після того, як ми «вивернули кожуха», вони відмовились від цієї ідеї.

Варто зазначити, що збірна України з пауерліфтингу  відмовилась брати участь у чемпіонаті світу 2017 року в разі його проведення в Росії, як спершу планувалось. Тож міжнародна федерація пауерліфтингу змушена була перенести місце проведення змагань.

Це була принципова позиція нашої команди та президента Федерації Сіражутдіна Базаєва, до речі, дагестанця за походженням, але щирого українця в душі. Він сказав, якщо ми поїдемо в Росію, на футболках напишемо «Крим – це Україна», і якщо за це нас посадять, нести відповідальність буде IPF. Після цього чемпіонат перенесли в Чехію.

Той, хто говорить, що спорт поза політикою, просто не хоче прийняти та висловити чітку позицію, вважає Тетяна.

Отож бажаємо усім нашим співвітчизникам бути такими ж сильними, як українська команда з пауерліфтингу. Якщо не у підйомі штанги, то хоча б у відстоювання своєї позиції.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Як ви оцінюєте дану подію?

35
0

Поділитися з друзями:

реклама

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: