Вирушаючи у подорож, наші герої були налаштовані на те, що потраплять із зими у літо, побачать підводний світ Мертвого моря і, те чого вони найбільше хотіли – змінять звичну обстановку. Зваживши пропозиції туристичних операторів, обрали для подорожі післяноворічні свята, коли і ціни комфортні і напливу дзвінкоголосих пташенят-дітей, які завжди супроводжують морський відпочинок улітку, майже немає.
Обрали невеличкий і затишний готель в центрі Хургади з усіма благами та, як виявилось після поселення (вперше з усіх готелів, у яких бували) з бібліотекою, читальною кімнатою, шахами, шашками, нардами.
По прильоту швидко отримали комерційну візову печатку в аеропорту, там же поруч у куточку державний банк ставив її на 2 долари дешевше, і вирушили до готелю.
«Оскільки час заселення був вказаний – 12:00, а дібрались значно швидше, вирішили тим часом придбати картку для користування інтернетом – розповідає наша туристка. – І хоч нас застерігали не робити цього, ми без браслетів, за якими зазвичай місцеві жителі визначають відпочиваючих того чи іншого готелю, вирушили до місцевої крамниці. Не встигли ми оговтатись, як були з усіх боків оточені колоритними єгиптянами – чоловіками різного віку. Вони наввипередки пропонували свої послуги, а саме – пройти з ними кудись у невідомому напрямку. Один з них обманним шляхом, розповідаючи, що у нього є потрібна нам картка, затягнув за руку сина та усіх нас в свій магазин, ( авт. до слова сказати, наша героїня була у супроводі двох дорослих дітей та чоловіка). Ми таки добряче відчули небезпеку, коли за тобою зачиняють двері і якось так незрозуміло поводяться, починаючи комусь дзвонити і робити видимість пошуку картки по шухлядах. Вийшовши на вулицю зустріли ще більше бажаючих нам «допомогти» у пошуках картки, нав’язливо рекламуючи свій товар і послуги, супроводжуючи нас, залишаючи свої магазини без нагляду, ми відчули себе безсилими і повернулись в готель». Такою була перша зустріч із місцевим колоритом.
Готель зустрів затишком та контрастною запопадливістю персоналу. На рецепції наші туристи отримали номер з видом на море і прохолодою у вечірній час. Окрім цієї компанії, у готелі було багато іноземних туристів, які спокійно відпочивали, з готелю не часто виходили і не відвідували екскурсії. Оскільки наші герої мають друзів у Хургаді, то налаштовані були звідати усі туристичні маршрути і побачити не лише те, що зазвичай приваблює усіх відпочивальників: море, сонце, піраміди, а й довідатись: як насправді живеться тут і європейцям, і корінним жителям.
Країна контрастів, де поряд живуть у розкоші та страшенній бідноті. Де, люди, що працюють у готелях і дуже дорожать роботою – отримують по 100 доларів, десятирічні хлопчики не навчаються, а кермують човнами для туристичних атракцій по Нілу. Де європеєць із грошима відчуває себе рабовласником, адже може не лише дозволити собі дешеву робочу силу, а й миттєво прораховує постійну конкуренцію на ринку праці серед цих обділених та брудно вдягнених людей. Тут поруч трапляється побачити і досконалий профіль, тонкі шати найдорожчого вбрання місцевих шейхів і темне зморшкувате, обпалене сонцем та вітрами обличчя людини, готової виконувати майже будь-яку роботу «за ван долар». Вони розмовляють на чотирьох мовах, а читати і писати не всі можуть навіть арабською, і коли знаходять будь-яку роботу, залишають школу і йдуть працювати, адже щоб одружитися, потрібно заплатити чималий викуп за наречену.
Досі дотримуються тут і вибору дружини для сина – матір’ю, яка влаштовує для дівчини випробування на міцність зубів, даючи куштувати горіхи та може шарпати волосся, аби переконатись, що та не у перуці. Загалом, домінуючим для одруження є вибір батьків, як і в цілому культ покори старшим. Але повага та шана до батьків – це обов’язок кожного сина, не залежно від матеріального становища. Наприклад, у готелі туристи могли спостерігати, як дорослий син повністю опікувався неповносправною матір’ю, а дружина жила з дочкою в сусідньому номері не допомагаючи йому. Навіть стриманий гід-хлопчисько, який очікував їх на екскурсію, не зрозумів намагання тата зробити щось за сина, аби це було швидко, а передоручив сину зробити все для батьків.
Побачивши подекуди оселі без даху, ми спочатку подумали, що це так як у Туреччині, – коли за недобудований будинок не сплачується податок, виявилось у небо дивляться палі горішнього поверху з іншої причини. У Єгипті дотримуються традиції, коли одружились – будують будинок, де подружжя живе з дітьми, коли син одружується – надбудовують ще один поверх, куди він приводить дружину, далі надбудовується поверх для онука і т. д. Але якщо старенькі батьки помирають – родина опускається проживати на перший поверх і т. д.
Найважче тут із водою, адже вона привозиться із Нілу і зберігається у єгиптян на верху будинку у ємностях, а улітку часто застоюється, бутильована ж із супермаркетів є досить дорогою. Найбільш прикметно, що місцеві жителі, незважаючи на усі намагання їх окультурити чи вплинути, спрямовуючи у бік цивілізації, незмінні у своїх звичках і не бачать чи не хочуть бачити переваг цивілізації. Отже, не потребують змінювати свій вільний не обмежений нормами стиль життя.
Наші відпочиваючі щодня відвідували екскурсії, побували у Луксорі і Каїрі, на острові Paradise, до слова екскурсії тепер у половину вартості і можемо рекомендувати фірму із гарантованим обслуговуванням у Єгипті (звертайтесь до автора статті).
«Найбільшим відкриттям і неперевершеним видовищем, що залишилось у спогадах, крім вражаючих історичних пам’яток, які були занедбані, завалені сміттям і врятовані світовою спільнотою, був для нас підводний світ», – навперебій діляться враженнями туристи. 18-річні юнаки та тато були у захваті від пірнання у масці, а мамі, яка відпочивала на палубі, підводне царство із його мешканцями у прозорій воді відкривалось просто перед очима.
Окремої згадки заслуговує подорож до острова Paradaus, яку наші мандрівники здійснили в один із днів відпочинку. Неймовірно чиста і прозоро-блакитна вода, білий пісок із навісами, прозорі морські смайлики, що ніжно торкаються, немов посміхаючись тобі, – усе це в цілому справляє враження райського куточка на землі. «Поки хлопці пірнали, знайомлячись із підводним світом, я немов той кіт із мультика думала: «Гаїті, не бувала я на Гаїті, мені і у Єгипті добре», – каже пані Світлана.
Таксі, як і автомобільний рух у Єгипті, це теж ще та тема, та головне, чим керуються водії – відсутністю будь-яких правил, окрім правила першості. Згодом, подорожуючи до Каїру, ми переконались, що у Хургаді рух транспорту ще досить впорядкований. А ось у єгипетській столиці і справді змішались «і верблюди, і люди, і сучасний транспорт», при чому простояти у пробках можна запросто понад 2 години.
Загалом, подорожуючим до Єгипту, радимо визначитись до початку вибору готелю, якою є мета подорожі та яких саме вражень Ви очікуєте від поїздки. Хто хоче глибше зануритись у таємниці древньої цивілізації, відчути дух і пізнати сутність життя єгиптян – радимо прямувати до Хургади. Для тих хто марить підводним світом, що нараховує більше 1000 різновидів риб та бажає вповні оцінити переваги курортного життя серед зими – у літо – рекомендуємо Шарм-ель-Шейх. До якого ми прямуємо у нашій наступній віртуальній подорожі. Ну-мо з нами!
Тетяна Ляменко, член Національної спілки журналістів України
З питань організації відпочинку звертайтесь за телефоном 0974575583 у робочий час.
