У бібліотеках Кам’янця-Подільського книгу про полеглих Героїв вилучили з читальних залів
У Кам’янці-Подільському книгу «Герої не вмирають – у пам’яті навічно» журналістки Станіслави Старостіної вилучили з читальних залів.
«Книгу не видаємо. В ній багато неправдивої інформації про воїнів. Це розпорядження міського голови», – повідомили журналістам Vdalo.info у читальному залі міської центральної бібліотеки імені Костя Солухи.
Сталась така ситуація через кричущі помилки в біографіях полеглих військових.
Про одруженого чоловіка у книзі автор написала, що він немає дружини; про родину, яка довго намагалась народити дитину, мовляв без батька залишились діти. Неточні дати та обставини загибелі, невідповідні фото – помилок такого плану у книзі десятки.
Замість вшанування пам’яті видання призвело до повторної травматизації родин, які ще й досі не оговтались від болю втрати.
«Родини, що втратили рідних на війні – це люди без шкіри. Будь-який подразник в десятки разів болючіший для нас, – ділиться болем Любов Янишена, мати загиблого на війні 18-річного Миколи Михайловського. – Коли журналісти готують матеріали про загиблих військових, краще сім разів уточнити, і лише тоді писати. З нами ж ніхто не узгоджував інформацію. Взагалі про це видання ми дізнались випадково».
У приймальні Уляни Ткаченко, помічниці-консультантки народного депутата Олександра Гереги, який фінансував видання книги, рідним запропонували залишити правки. Говорили й про можливе перевидання книги згодом. На цьому історія могла б закінчитись. Але одного дня до дочки полеглого героя Олександра Швеця Софії зателефонувала авторка книги Станіслава Старостіна.
Людина зрозуміла свою помилку та вирішила вибачитись? Ні, журналістка вирішила звинуватити дочку військового у роздмухуванні проблеми.
Пані Станіслава стверджувала, що інформацію про загиблих вона брала з відкритих джерел: сайтів міських рад та місцевих газет, новин на телебаченні тощо. Цього, на її думку, було достатньо. Ну не узгоджувати ж з кожною родиною інформацію окремо.
Батько Софії ніколи не грав на бандурі, цю інформацію помилково підхопили різні видання. Коли ж дівчина з матір’ю хотіли виправити інформацію, почули таке:
«Я збирала матеріали такими тяжкими трудами, плакала над кожним Героєм. А зараз через рік мені викинули такий мішок сміття на голову. Хіба це порядно? Через балалайку і ще якісь там фокуси, – поскаржилась авторка книги у телефонній розмові, – У Полонному жінки кланялись, руки цілували мені за ці книжки… У Кам’янці не зрозуміло, що це за жінки. Якщо любите своїх Героїв, ви не повинні робити такий скандал. Совісті нема. Не можна бути такими невдячними».
Софія була шокована тоном розмови та звинуваченнями. Вона записала відео-звернення у Facebook. До обговорення долучились й інші родини військових.
«Мій син ніколи не був прикордонником. Я не хочу, щоб про мого сина писали таку нісенітницю», – зазначила мати загиблого Героя Тетяна Олексійчук.
Наразі родини військових, для яких неприйнятною є така подача інформації, готують звернення до Національної спілки журналістів та суду.
Звичайно, є родини, які погоджуються хоч на якийсь спомин про своїх рідних. Проте слід пам’ятати, що такі книги у бібліотеках з часом будуть використовуватись для досліджень, наукових робіт, і неправдива інформація про Героїв ширитиметься далі.
Пам’ять – це все, що залишилось у родин полеглих воїнів. Кожне неточне слово, викривлений факт з життя рідної людини обпікають болем. Тому будь-яка інформація перед публікацією обов’язково повинна узгоджуватись з родинами.
А про звичайну емпатію до людей, що переживають справжнє пекло після втрати рідних, годі й говорити.
Журналісти Vdalo.info також звернулись по коментарі до приймальні Уляни Ткаченко, але зв’язатися з депутаткою на момент публікації не вдалось.