27 Грудня, 2017 | 807

Щоденник грудня. 100 слів для надиху!

У кожного з нас, я переконана, є маленькі і величезні секрети святкування Різдва та, або Нового року. Якщо ви думаєте, що у вас немає, ви просто не можете пригадати… Зробіть це неодмінно, у крайньому випадку слідуйте за нашими порадами – і СВЯТО неодмінно буде. Мені особисто імпонує думка, якою просякнута проза Мирослава Дочинця – «Твій дім там, де ти», отже де б ви не були, ви просто зобов’язані організувати свято тій маленькій дівчинці, чи хлопчику, що живе в очікуванні дива.

Отже, розпочинаємо у цьому грудні щодень примножувати скарбничку подарунків, впорядковувати думки і вчинки. І все це робимо – хьюгно!

Великі лапаті сніжинки, що кружляють сьогодні зранку у повітрі, налаштовують на домашні заняття. Хочеться і пити каву, дивлячись у вікно, і дістати ті червоні шкарпетки із Дідом Морозом, і віднайти те призабуте передчуття дива… і щастя від простих і дуже потрібних серцю речей.


Як серфінгіст вхоплює мить, щоб осідлати хвилю, так і жінка прагне потрапити у простір потоку, натхнення до творчости та потрібности бути Музою і Берегинею водночас, віддавати любов і отримувати Енергію від звичного оточення, речей та дій.

Світ, що нестримно рухається, оточує нас величезною хвилею інформації: потрібної і зайвої, корисної і шкідливої. Головне – знайти потрібну саме ТОБІ – ХЮГНУ!

Отой, ніби шматочки вати на ялинці з дитинства, сніг, що періодично сипавсь сьогодні на голову просто з неба – налаштовував на бажання хапати його губами, спостерігати за ним “наживо”. І це вдалося тому, хто встиг вирушити з дому у потрібну мить, перед сутінками, що згущувались ще до обідньої пори…
А ще захотілось какао з гарним спілкуванням, гарної випічки і вирушити за подарунками – яскравими і розвиваючими іграшками для малечі…

Малеча щоправда нині така, що навчатимуть тебе мистецтву медитації, розкажуть про необхідні атрибути піжамної вечірки… Словом, не дадуть засумувати.
Та навіть, якщо ви сьогодні наодинці – цілком у ваших силах організація хюґного вечора.

100sliv5

Чому радіти сьогодні? Ви не замислювались? Інколи приводів для радості не доводиться шукати. Самі виринають, як гриби після дощу. А сьогодні, коли «грязєвіки» беруть верх над «сніговиками»? Коли мерщій біжиш до віконця, аби хоч краплю сонячного проміння вхопити?

Привід для радості є. Хоч і грудень, та лише початок,  хоч і перший день тижня, та попереду ще чотири робочих та два вихідних, отже можна планувати і ще встигнути багато чого зробити,  хоч і понеділок, та попереду ще три інших нових. І можна багато чого намріяти до нового року.  Якщо за точку відліку беремо Різдво, то маємо теж  вже два…

Сьогодні вчимося жити тут і тепер, не гаючи часу на озирання у минуле, намарне сподівання  у майбутньому.  Звісно це не має нічого спільного з мріями, для них маємо знаходити окремий час… Маю на увазі оте відчуття сили моменту, усвідомленої вдячності за те, що ти бачиш красу навколо, можеш чути запахи і звуки, отримувати емоції від присутності людей та тварин, хорошої книги чи фільму, відчувати смак чаю з імбирем чи смачнючої кави з корицею. У похмурості дня відшуковуємо тепло посмішки друга, яскраві акценти соковитих фруктів та овочів, унікальні смаки пряних приправ. Отож, сьогоднішніх сто слів для надиху присвячуємо СОБІ – люблячому ЖИТТЯ!

Як багато у нашому житті вартує якісне спілкування… Сьогодні мала таке за філіжанкою кави з доброю знайомою. І непомітно збіг час неквапної розмови про творчість, пошуки сенсів, життя, буття, можливості, мешканців, місто.

Десь  у глибині душі зачепила думка про те, що навколо нас сила-силенна речей, які потрібно змінювати, людей, яких варто не полишати у спокої їхніх насиджених місць. А ми тут медитуємо, тішимось дрібничками, створюємо свою атмосферу затишку, вільну від політики та критики. Чи потрібно це?

Гадаю, від струшування повітря чи участі у сумнозвісних заходах, що відбуваються щодня на політичному олімпі, відбувається лише втрата енергії. Ми ж її намагаємося  віднайти.

Цього прекрасного ранку кортить пофілософствувати… Далі написала – «але»  і згадала, що вирішила без «але» обходитись, адже Всесвіт сприймає усі наші думки буквально і іноді використовуючи його у мовленні – ми чисто збиваємось з пантелику.

Тоді – міркуємо про можливості змінювати життя – живучи без поспіху.   На мою думку це одна з неодмінних складових ХЮГЕ. Ви помічали, як роблячи щось чи все «на нерві» – швидко видихаємося, і прикріє на душі – особливо, якщо це стосується дрібниць.

Є навіть ціла  філософія «Повільного Життя».  Послідовники слоу-лайф (slow life) закликають віддавати перевагу якості над кількістю. А ви уже насолоджуєтесь найсмачнішою кавою і спілкуванням з найкращими людьми? Спробуйте…

Пишу цей натхненний пост поки виглянуло сонце і дуже-дуже хочеться висунути носика на вулицю. А там звуки, світло, краєвиди. А слух ніжить «ми просто чайки, чайки, чайки…» Думки про море, а у когось про гори.

Випито каву, мерзнеш у руки, але які ж милі мені ті вуличні звуки. Хочеться полетіти до Індії, прогулятися Парижем, надихатися повітрям Карпат.

І можливо, я романтик, але не бути ним неможливо у таку прекрасну погоду. І якщо тими днями потрібно було видобувати із себе гарний натхненний стан, то сьогодні він так і ллється, іскрить на сонці. Отож, пропоную негайно з блаженною посмішкою помріяти про прекрасне…ГАРАЗД?!

Тепер подумалось про жіноче товариство. Для чого власне жінки збираються разом? Якось від однієї панни почула про те, що, мовляв, я у тому віці, коли не хочеться витрачати час на жінок. Проте, я іншої думки, і переконана, що жіноче товариство дає неперевершене почуття співпричетності до кола обраних. Особливо це стосується тих колективів чи заходів, де збираються разом жінки різного віку, досвіду, яких об’єднує бажання вчитися, рости, збагачуватися духовно, розвивати і розвиватися.

Не впевнена, що таке товариство для чоловіків. Але, в кінцевому підсумку, вони теж виграють від того, що жінка «проговорила» свої «проблеми», можливо й вирішила їх, або трансформувала у завдання.

реклама

Гармонія удвох, чи навіть із собою, потребує поєднання чоловічого та жіночого начала. Наскільки досконало ми володіємо майстерністю гармонізувати ті чи інші риси, притаманні «іню», або «яню» у партнерських, робочих, бізнесових стосунках, у взаєминах з дітьми, батьками, друзями, чоловіками… Про те, як застосовувати психотипи «дівчинки», «господиньки», «королеви» ми знаємо на інтуїтивному рівні. Але інколи у стані конфлікту забуваємо все і поводимось геть інакше, ніж потрібно. Важливо вміти розпізнати ті уроки, які несе ситуація для вас, а якщо вона заразом повторюється, змінити поводження. Спробуйте й вести себе хоч один день у незвичному форматі. Дозвольте собі все різноманіття, яке перед вами. Результати подивують.

Вчимося жити у дітей. Бути такими ж щирими у своїх бажаннях, безпосередніми у іграх, безкомпромісними у впевненості, що завтра чи наступної миті буде ще краще. Пам’ятаю, як малою не хотіла лягати спати, адже шкода було стільки часу витрачати на сон, це ж скільки всього цікавого можна пізнати за цей час! А зараз часто чую від оточуючих про мрію! – виспатись. То ж хіба не ми творці свого сьогодення?! Хіба не в наших силах жити усвідомлено та щасливо, за образом і подобою?.. Пізнаючи світ, діти уже в шість років знають про своє покликання… Перевірено на власному досвіді. А ми? Здебільшого – у пошуку…

12.12 – кажуть час загадувати бажання. Збудуться. Неодмінно. Якщо вірите.

100sliv4

Мріємо. Діємо. Досягаємо. Хочете, оберіть цей день, як точку відліку щастя. А може ви це робите щодня. Хто зна! У центрі будь-яких взаємин знаходжусь – Я і Бог. Все решта – можна регулювати, врівноважувати, змінювати. Головне – знайти себе, любити і вірити, що де б ти не був – ти не один. Завжди під захистом. І все, що тобі потрібно неодмінно прийде в твоє життя у потрібний час, у потрібному місці, із потрібними людьми.

Бажай. І відпускай.

Жадаю. Чую: «Давай візьмемось за руки… а пам’ятаєш? Ми рахували зірки і я читала думки з тобою…»

Було б легко і просто, коли б за змахом чарівної палички ми починали день з гарним настроєм, все б вдавалося, ладналося, гаразди траплялись би на кожному кроці. Інколи це й справді так, а інколи – бракує сил. Що робити? Вважаю, ми самі зводимо оті барикади навколо. Натомість бажано замислитись, які негативні ствердження керують нами… Можливо, ми несемо цей багаж з дитинства, можливо має вплив думка про нас інших людей. Замисліться – чи так уже важливо це для вас. Хіба ж важливіше навіть за власну думку про себе?! Переконана – ні! Якщо ви на шляху зросту, то давайте змінювати негативні штампи на: «Надважлива – любов!»

Філософія життя, що базується на створенні простору затишку, чи творчості, використання звичних, милих серцю речей – це територія жінки. Хоча й твориться багато чого звісно й для чоловіка. Правда він, бідолаха, чи може щасливчик – не завжди усвідомлює своє щастя. У цьому випадку треба ненавязливо, але наполегливо йому, коханому, про це нагадати. Тут таємниці – у кожної свої.
Життя, як на картинці, все більше проникає у нашу буденність. І якщо уже можна їсти, якщо ти сфотографувала і виставила в Інстаграм, то принаймні те, що їси, хай буде ще й смачно, й красиво, й вивершене з любов’ю. Хоч і до самої себе.

Будь, як вода. Відпусти ситуацію, бажання, мрію. Не утримуй нічого і нікого насильно. Якщо панікуєш – випий кави, води…  Прогуляйся, зажди. Дай мозкові спочинок, послухай серце, постій під дзвонами… Простягни комусь руку… для знайомства. Посміхнись. Переключись, звідай незвідане, навчись невідомому, пізнай глибину заповітного. Ти не один. І завжди один. Бо приходиш у світ для служіння. Любити – творити із натхненням, служити, але не прислуговуватись. Годити з гідністю Творця. І тоді зігріє сонце надії навіть у густому тумані…  Тож нехай порадують посиденьки із друзями, побалують увагою рідні, подзвонять давні знайомі, пригорнуться діти чи батьки. Створіть собі смак сьогодення. Хай буде кльово!

Сонечко радує. І знайти приводи для радості сьогодні просто. А може – не усім? Що робити, якщо в душу сіренькою зміючкою пролізає сумнів? У чому – запитаєте ви. Насправді, той, хто запитує – знає відповідь. У кожного вона своя. Що ж робити? «Треба рухатись», – каже завжди моя бабуся. І не настільки важливо чи вгору чи рівниною, з метою, за напрямом,  реально чи хоч віртуально. Пригадуєте – можеш – повзи, а ні – лежи у напрямку мрії. І багато що зміниться, якщо хоча б осідлати ті ледь чутні тривожні думки. Подякувати і відмовитись, зігріти душу іншими – розвиваючими, позитивними, тими, що спонукають рухатись, рости, діяти. З любов’ю вперед!

Чи притаманно людині прагнення змінюватись? Загалом, щомиті життя цей процес відбувається незалежно від нашого вибору. Я про досить поширений «вихід із зони комфорту». Як сумістити це із затишком, якого прагнемо?!

Так, змінюватись та зростати, свідомо обирати відповідальність за свої життя, оточення, спілкування, їх якість – важко. Куди комфортніше у своїй «мушлі звичок» просуватися по накатаному шляху щоденної рутини. Та – увага! Людина живе – поки розвивається, оволодіває новими навичками, знаходиться у процесі творення, творчості, захоплення.

Важливо відшукати баланс пізнання  світу і душевного комфорту. Ідеально, якщо «в дорозі» ми обираємо ще і цікавих супутників, які сприяють цьому. Переконана – саме такі читають цей текст. Успіху!

Якщо Ви зуміли когось надихнути – прожили день недарма. І справді, зустрічаючись поглядом з людиною – ми не знаємо наскільки вона прийшла у наше життя: на мить, місяць, чи, можливо, на весь вік. Ось так і з думками, якщо можеш поділитися – ділись, комусь це важливо.

Не секрет, що жінки схильні вирішувати проблеми уже в процесі їх обговорення. Так іноді спілкування чи віртуальне чи реальне наштовхує нас на потрібну модель і ми робимо вибір. Добре, якщо потрапляємо у стан потоку, значить – слухали душу. У цьому магічному всеперемагаючому стані ми можемо у буквальному сенсі «звернути гори»… або подумки піднятися на вершину, вдихаючи аромат свободи…

Сьогодні прокидається казка. Нас стимулюють не погодні умови (хоч буває і вони також), не подарунки (цікаво, що їх дарувати деколи цікавіше ніж отримувати), а те, наскільки у вашій душі живе те казкове передчуття дива…

Здатність і в сірому мороці дня, що зароджується, розгледіти сяйво – можна розвивати. Потрібно розбудити у собі дитину: пригадати відчуття, смаки, звуки, запахи, ігри, вподобання, що роблять нас щасливими. Якщо таких було обмаль у вашому житті – згенеруйте їх у дорослому віці для когось, чи задля власної втіхи. Повірте, навіть ті люди, що таємно підсміюються, спостерігаючи за вами, згодом захочуть «грати у ваші ігри» за вашими правилами. Правда?!

Бажання змін ми зазвичай схильні висловлювати напередодні настання нового року, чи очікуючи якоїсь іншої точки відліку.  А ризикнути вже? Хто уже у цю хвилину здатен змінити позу, вийти на незаплановану прогулянку, впорядкувати пошту, позбутися сміття, зробити комусь чаю чи пригостити незнайомця «підвішеною кавою»? Маленькі і великі «сенси», як і шанси, оточують нас з різних боків. Питання тільки у тому, щоб їх втілювати не очікуючи слушної нагоди. Адже – ось вона.

100sliv3

Іноді здається, що нічого не відбувається, хоча зміни це не програма «Стосується кожного», це ваша власна захоплива драма чи комедія. Краще звичайно приходити до цього за власним вибором. Але життя непередбачуване…

Якщо Ви зуміли когось надихнути – прожили день недарма. І справді, зустрічаючись поглядом з людиною – ми не знаємо наскільки вона прийшла у наше життя: на мить, місяць, чи, можливо, на весь вік. Ось так і з думками, якщо можеш поділитися – ділись, комусь це важливо.
Не секрет, що жінки схильні вирішувати проблеми уже в процесі їх обговорення. Так іноді спілкування чи віртуальне чи реальне наштовхує нас на потрібну модель і ми робимо вибір. Добре, якщо потрапляємо у стан потоку, значить – слухали душу. У цьому магічному всеперемагаючому стані ми можемо у буквальному сенсі «звернути гори»… або подумки піднятися на вершину, вдихаючи аромат свободи…

День, коли озвучуємо бажане, матеріалізуємо мрії, плануємо дії, оновлюємось в усіх сферах життя. День, коли дякуємо Сонцю, генеруємо його енергію, знаємо – день стає більшим, кількість і якість світла у житті невпинно зростає. Замисліться про цю точку відліку і нарешті почніть рух вгору. Потрапляйте в сяйво, уявляйте, як золоті сонячні діамантові частинки кружляють навколо, як  сніжинки,  і ви можете дозволити собі усе…

В достатку є у Всесвіті життя, і до минулого немає вороття, майбутнього безхмарний горизонт, лиш наше сьогодення – це сезон. І паростки хорошого життя невпинно проростають крізь буденність нашу. То ж сіємо лиш позитив в думках. І раптом – АХ!

Ключ до мрії – віра у її здійснення. Звичайно, є багато пунктів, щоб досягти результату, потрібно діяти. Але базис, який потрібно накопичувати і генерувати – це віра.

У кожному дні, кожній ситуації, є чому повчитися. Сьогоднішній мій урок про те, як багато у нашому житті вартує оточення. Як багато гарного і позитивного не лише для певного кола, товариства, громади, спільноти, а й для країни, нації можуть зробити гарні люди, усвідомлені відповідальності за майбутнє. Пригадується цитата Матері Терези – «Хочеш зробити щасливішим увесь світ? Йди додому і люби свою родину.» І нещодавно надбане знання «з великою любов’ю витончено вчуся сприймати всі дарунки щедрого Всесвіту!

100sliv2

Любов’ю пронизана атмосфера цих урочистих вечорів, коли у оселях сяють вогні та посмішки, коли діти та дорослі живуть в очікуванні дива Різдва, коли у повітрі витають смачні запахи та звуки. Коли небеса відкриваються для дива народження. І віриш – все буде прекрасно. Саме сьогодні вже і тепер у твоє життя увійде все  добре і миле. Життя твоєї родини перебуває під захистом Божим. Все відбувається за задумом і щоб ти не задумав – втілиться неодмінно.

І не зважаючи на погоду за вікном – ти щасливий! Адже у твоєму віконці горить вогник надії. А там, де горить світло – хтось когось чекає. Зичу мати приємні стрічання.

З роками більш бережливо ми починаємо ставитись до приємних моментів життя. Хочемо не лише їх продовжити, а й проживати знову і знову, розповідаючи про них друзям, колегам. Емоції щастя та радості зберігаються у споминах нашого серця. І коли стає скрутно, ми дістаємо їх із скрині, як новий одяг, приміряємо перед дзеркалом та хочемо отримувати захопленні погляди замість співчутливих.

І допоки ти живий і можеш бодай комусь, окрім себе, допомогти, подарувати посмішку, зробити послугу чи простягнути руку – ти щасливий. Зберігаймо в собі дитинство, що позбавлене непевності та переконання, що попереду багато звершень. Ти є Творець, що постійно перебуває у процесі творення.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

                                                                           Член НСЖУ Тетяна Ляменко

Як ви оцінюєте дану подію?

8
0

Поділитися з друзями:

реклама

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: