Виставка «Шлях до перемоги»: історія спротиву кам’янецьких жінок
Силу жіночої віри, маминої підтримки, бабусиної молитви добре знають і відчувають ті, хто хоч раз опинився у скруті, кого дивом обійшла біда, хто відчув прилив сил серед, здавалось би, вселенського спустошення.
Так сталось, що через війну на сході України жінкам Кам’янця-Подільського довелось примножити свої сили, аби своєю любов’ю охопити не лише рідних, але й зовсім незнайомих хлопців, які захищають Батьківщину, щодня ризикуючи життям.
13 червня у виставковій залі по Соборній відбулось відкриття виставки «Шлях до перемоги» громадської організації «Жіноча Сотня м. Кам’янець-Подільський».
Ще у 2013 році кам’янчанки об’єднали спільні зусилля під час подій на Майдані, а вже у 2014 році створили громадську організацію для більш скоординованої допомоги військовим на сході.
Виготовлені дбайливими руками «Жіночої сотні» маскувальні сітки за час війни захистили не одного солдата. І справа не лише у клаптиках тканини, а в любові, з якою кожен з них був вплетений в загальне полотно.
Чимало подяк та нагород, в першу чергу від військових, отримала за час своє офіційної діяльності жіноча громадська організація.
На виставці можна побачити навіть ляльки-мотанки, які кам’янчанки відправляли у якості оберегів для військових на схід. А скільки за три роки діяльності «Жіночої сотні» зв’язано теплих шкарпеток, скільки зшито білизни, скільки речей відправлено на схід. На фотографіях ціла історія спротиву кам’янчанок, кожна з яких долучилась до перемоги, яка неодмінно має прийти на зміну війні.
До роботи громадської організації долучалось чимало людей, в тому числі й діти, які допомагають «Жіночій Сотні» готувати воїнам приємні подаруночки, листівки та навіть плести маскувальні сітки.
Виставка робіт ГО «Жіноча Сотня м. Кам’янець-Подільський» триватиме до 29 червня, тож кожен має змогу надихнутись подвигом наших жінок, які, не жаліючи сил та часу, роблять усе, щоб наші військові на сході країни відчули: їх тут люблять, на них чекають. І не лише рідні, а й ті, кого їм, можливо, ніколи не доведеться побачити, але чиє тепло вони пронесуть через усе життя.
