У Камʼянці-Подільському презентували книгу зі спогадами 28 саперів
2 квітня відбулася урочиста презентація другого, доповненого видання художньо-документальної книги «Сильні духом: історії саперів російсько-української війни».
Нове видання містить вражаючі свідчення 28 саперів, чиї історії засвідчують витримку, сміливість та незламність українських захисників.
Книгу створили Ольга Поворознюк, Галина Михальська та Олег Рарицький. Цей проєкт покликаний донести світові голоси тих, хто щодня наближає Перемогу.
На презентацію завітали безпосередні учасники подій, описаних у книзі. Сапери поділилися власними спогадами, кумедними випадками з фронту, розповіли про небезпечні завдання та моменти, коли доля балансувала на тонкій грані життя і смерті.
Нове видання доповнили розповіді від поранених військових, які не втратили мужність навіть після тяжких травм. Власним прикладом вони мотивують інших. Дехто з них продовжує службу, хтось займається гуманітарним розмінуванням, але всі вони — приклад незламності та відданості Батьківщині.
Видання книги стало можливим завдяки підтримці мецената Ярослава Лазарчука. Саме завдяки таким небайдужим людям ми можемо зберегти історії справжніх Героїв для майбутніх поколінь.
Нагадаємо, що перше видання книги було презентовано 3 листопада 2023 року. Книга перекладена англійською мовою, аби продемонструвати всьому світові незламність та силу українців. Голоси Героїв також закарбовані в аудіокнизі.
До збірки увійшла й розповідь редактора Vdalo.info Дмитра Шеремети, який з початку повномасштабного вторгнення змінив журналістику на військову справу та став на захист України.
Уривком його історії хотіли поділитися з нашими читачами.
«… Друге найважче завдання виконували 22 вересня 2022 року. Була ніч, погана погода, а для нас – хороша. Бо ніч – наш друг, туман – найкращий друг, а дощ – дарунок на День народження. Теж встановлювали протитанкові міни.
Моя група відійшла за мінами кілометрів на півтора Я залишився спостерігати за противником. А ворог, коли не проводить розвідку безпілотниками, часто навмання обстрілює сектори.
І в цей момент русня вирішила «розібрати» крайню «еспешку» (спостережний пункт). Це був масований обстріл, що тривав більше трьох годин із застосування двох танків, САУ і «Граду» неподалік.
Після першого пострілу мене відкинуло. Зібравшись з думками, зрозумів – це танк. З усіх обстрілів, в які потрапляв, найгірший для мене – це з танка, бо сильно давить і психологічно, і фізично.
Дочекався другого пострілу і перебіг до «еспешки», яка була близько і де сиділи два десантники. Один із них продовжував між обстрілами дивитися, що коїться. Бо часто в таких випадках піхота йде штурмувати. І ми готувалися до найгіршого.
Так збігав час. Я почув, як танки від’їжджають і на відкаті роблять останній постріл. Ми видихнули… І тоді я вперше побачив фосфор. І всі в один голос: «Ще тільки фосфору тут бракувало». Добре, що ми були не в епіцентрі цього «дощу». На тіло нікому не потрапило, але деякі речі погоріли. Фосфор не горить, а тліє»…
Прочитати всі історії саперів та переглянути книгу можна в міських бібліотеках.
Джерело: пресслужба 143 обʼєднаного навчально-тренувального центру «Поділля»