Саме ці слова Ліни Костенко спали на думку, коли була присутньою на підведенні підсумків міського конкурсу поетів та прозаїків серед школярів міста.
23 січня у Центрі дитячої творчості з вуст авторів звучало Слово. І хоч здавалось би у наш час прагматизму та швидкості, короткого слівця та узагальнень , ми все більше стаємо скептиками та циніками, приємно було бачити повну залу молодих і зовсім юних авторів, їх педагогів, батьків, які відкрили свої серця новим, іноді зовсім не дитячим, думкам.
За словами одного із членів журі Галини Грінішиної, яка і сама є майстром слова, адже є керівником літературного клубу «Джерела душі», найбільше, чим наповнені твори учасників цього річ – великий патріотизм, що зігріває нас і пронизує рядки творів. Вслухаючись у чисті голоси, думалось про те, що дехто обов’язково обере для себе журналістику, декому вартує писати тексти для пісень Земфіри чи Вакарчука, хтось вправний у римі, а хтось вільний у прозі – і не важливо навіть ким він чи вона стануть, важливо – те, що пишуть, думають, хочуть бути і є почутими.
Напевне не так важливі підсумки і прізвища, школи і місця, цю інформацію можна легко знайти на сайті центру дитячої та юнацької творчості, як важливо бути почутим, знайти однодумців і знати, що ти не один і наступний крок зробиш із однодумцями.
