poroshenko19
9 Вересня, 2017 | 892

Мій маленький Президент

Історія ментального шоку для Алінки

З часів Помаранчевої революції (мені було шість років!), з тих часів, коли моя політична свідомість мала крихітний розмір, я мріяла познайомитись з Президентом України, мріяла розказати йому про тяжку долю моїх друзів і свою зокрема, попросити допомоги і дати настанови, навчити трохи жити і працювати цього зайнятого чоловічка. Минали дні, минали ночі, минали роки і мені стало абсолютно байдуже на свою прадавню мрію. Але бідність, безробіття, вільний час і вигідні знайомства додали мені сміливості і буквально підняли мою ліниву дупу до праці.

Відколи Ворк.юей збагатив свій архів нещасних бідняків моїм резюме журналіста з захмарними вимогами до зарплатні, я зробила поспішний і доволі влучний висновок, що сучасний журналіст мусить вміти красти і переписувати написане своїми словами, використовувати вставні конструкції, слово «власне» для престижності професійного мовлення і робити з постіка в фб цілу аналітичну статтю. Але це все не для мене (може, тому я й безробітна). Я люблю метод «маски». Я люблю афери і пригоди. Словом, я вирішила провести експеримент і поїхати працювати офіціанткою на відкриття заводу в Бродах, де має бути сам Петро Порошенко.

Коротка довідка:

Є собі Петро Порошенко, і вміє він мутити бізнес (крім Рошену, понятне дєло). Є собі французи і є собі концерн Nexans. Є німці і в них є беемве (BMW, – прим.авт.). І от потрібно виробляти електрокабелі для того беемве – українська платформа відносно дешевої робочої сили і вільного простору для цього ідеально підходить. Саме тому це вже третій завод, відкритий Nexans-ом на Львівщині. Називається він «Електроконтакт Україна».

Це все малозначимо, детальніше можна читати в матеріалах серйозних журналістів.

Словом, записалась я в команду офіціантів, які їдуть робити фуршети, бенкети, накривати столи і втішати всіх всіх всіх людей на відкритті заводу. Особливий контроль: «Аліна, замаскуй якось дреди, візьми чорні штани, зроби охайних вигляд, рукавички на руки і будь чемна».

Близько двох годин нас не пускала охорона, бо приїхали президентські бійці-охоронці, ну і ще декілька автобусів з охороною, служби перевірок на вибухівку, отруту, зброю. Врешті-решт черга дійшла до нас, і один шановний пан сповістив своїх колег, мовляв:

  • Та тут целий бус жрачкі прієхал.

Туди-сюди, паспорти, списки – і нас пропустили в заводські хороми. Відчувши смак «всьодазволєна», я зголосилась пошукати вбиральню і оббігати всі поверхи і офіси майжевідкритої будівлі заводу. Ідеальна чистота, свіженька фарба, все в прозорих вікнах, стінах, сходах. Їдальня лише підносами і їжею в баняках нагадує те, що ми називаємо – столовка.

Не довго мені вдалось гуляти просторими коридорами з роззявленою щелепою, адже нам потрібно підготувати бенкет для босів, шишок і директорів, бенкет для голодних і спраглих журналістів, ну і ще бенкет на 300 звичайних смертних. Але, тсссс, коли приїде Порошенко, він не має знати про цю паті на заводі.

Люди під парканами вже очікують гаранта, прибиральниці обливаються 25-м потом, вилизуючи до ідеалу ті метри, де ступатиме нога Порошенка, кімнати, які, недайбоже, побачить президент, закриваються, працівники також, панаєхавші працівники (це ми) – також. Все безлюдно, все закрито, все ідеально, все як на картинці.

Хмари зникли. Вітер заспокоївся. Пташки вже звалили в теплі краї. Двері відчинені і очікують…

Тадададам. Приїхав. Трішки погомонівши з місцевими про щось там, трішки попозувавши (він постійно позував), заховався за спини своїх оззброєних ангеликів і почичимкував спокійним величним кроком на завод! Я вирішила, що підглядати – справа боягузів, тому буквально вилупилась на всю цю живу картину з Президентом, помічниками, директорами, одненьким журналістом. Декілька кадрів з різних ракурсів відзнято, сфотографовано, про щось поговорено і президент трішки пріунил. Став в куточку, поки його довірені ангелики вирішували його наступний крок, дістав гребінець, навів красу на голові, поставив гребінець, подивився на мене в прозорому вікні на другому поверсі, заховав очі від сорому і пішов собі.

Фото: varianty.lviv

Фото: varianty.lviv

Знаєте, мені стало дуже шкода маленького Петруся. В нього геть нездоровий вигляд, дуже нещасний вираз обличчя, йому диктують кожен крок, за ним дивляться голодні очі повсюди, йому доводиться не сутулитись на людях і робити впевнений вигляд, який так і каже всій Україні: «Пацани, все буде нармально, атвічаю.». На мої очі вийшли ледь помітні слізки, я захотіла приголубити маленького і дати йому поплакати в своє дружнє плече.

Але варто було президенту сісти в свій захищений порш на львівських номерах, забрати за собою гарем охоронців, помахати рукою народу і поїхати геть, як почалась справжня жара. Їжа не встигала донестись до столів (хоча ми працювали оперативно, чесно), журналісти змітали все до запланованого дедлайну обіду, боси забігли і закрились в лакшері конференц-залі з живою музикою, 300 голодних смертних теж поглинали дари львівської кухні, брали в пакетики додому,  виносили своїм дітлахам.

Свято скінчилось. Завтра трудящих чекає реальність, вони вийдуть на роботу працювати за «обіцяють біля 10,  але походу буде десь 5 штук». Завод планує мати 2 500 працівників. Наразі – 500. І ще постійні стажери, які теж, як я, тримають щелепу роззявленою.

Це історія не про те, як Президент мутить бізнес з Європою, не про те, що відкрився завод і це добре, бо робота буде в людей, не про те, що я підпрацьовувала офіціантом, не про те, що я обнишпорила всі куточки і подружилась з охороною. Це історія про те, як Порошенко може провадити політику декомунізації способом зміни назв вулиць чи міст, але забув, що радянщина все ще живе в головах, масовій свідомості і традиціях. Все це явище приїзду прізідєнта нагадувало приїзд Вождя, Бога чи Лікаря Раку, але ніяк не приїзд президента в демократичній державі, де він – найманий народний працівник.

poroshenko12

Між іншим, мені заплатили 300 гривень за 12 годин, але то таке, це просто ремарка.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Аліна Шеремета, спеціально для Vdalo.info

Як ви оцінюєте дану подію?

30
4

Поділитися в соціальних мережах:

реклама

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: