Село Маліївці Дунаєвецького району приберегло для туристів кілька цікавинок, які не лише нагадують про минулу розкіш цього місця, але, як на мене, є носіями унікальної атмосфери, енергії, називайте, як хочете. Її не змогли знищити ні радянська ненависть, ні вже Незалежна байдужість.
Сьогодні у Маліївцях знаходиться обласний дитячий спеціалізований (туберкульозний) санаторій «Світанок».
«І що тут цікавого?» – запитаєте ви.
На подвір’ї санаторію, як і годиться, галасно та людно: діти бавляться між собою, вихователі та медики спостерігають за ними, зручно влаштувавшись на лавочці біля центрального входу в… палац.
Перші хвилини перебування тут не справляють враження «туристичного захвату». Я навіть до кінця не впізнаю цю будівлю, адже на світлинах під певним ракурсом вона виглядала більш велично. Але варто обійти будівлю санаторію зі сторони парку і ось вона відкривається у всій красі: метушливий галас стає менш чутним, атмосфера панської резиденції захоплює уяву.
Палац Орловських, в якому зараз знаходиться санаторій, зведено у стилі класичних французьких резиденцій часів Людовика XVI в 1788 році. Про це нагадують цифри на фронтоні північного фасаду. Палац знаходиться на косогорі, з парадної (північної) сторони він має два поверхи, а з паркової (південної) – три. Фігури чотирьох атлантів натужно тримають на своїх плечах старовинну балюстраду.
Всередину будівлі ми не заходили. А дарма. Ось тільки подивіться як там гарно.
Фото: Олег Мороз
До східного фасаду палацу прибудований двоповерховий корпус, де спочатку розташовувалась оранжерея з зимовим садом. Із західного боку до палацу примикали стайні розкішних породистих скакунів.
Хто ж збудував цю красу на Поділлі?
Коронний надвірний ловчий Ян Онуфрій Орловський, який був фаворитом останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського, придбав Маліївці в 1785 році та перетворив на свою резиденцію. Власники палацу зібрали в його стінах багату колекцію польського і західноєвропейського живопису, велику бібліотеку і архівні матеріали.
Під час громадянської війни, коли на Поділлі перебували частини Денікіна, нащадок Орловських Ксаверій Францішек Орловський вирішив врятувати частину колекції та бібліотеки та перевезти її до Франції. На жаль, багато творів мистецтва в це період було втрачено.
Парк та водоспад
Також навколо палацу був закладений ландшафтний парк площею 17,2 га, який мало чим поступався знаменитій «Софіївці». Парк є втіленням задуму відомого європейського паркобудівничого Д. Макклера та майстра-садівника Д. Клігера. Він був облаштований у вигляді кленового листка. Доріжки для прогулянок, природні джерела, ставки, фонтани та штучний водоспад: все тут було створено для приємного, шляхетного відпочинку мешканців палацу.
У наш час парк має дещо занедбаний вигляд, не всі доріжки розчищені, ставки вкритті жабуринням. Проте добре збереглося джерело питної води з барельєфом лева та невеликим басейном, а також головна окраса парку – 18-метровий водоспад.
Водоспад дійсно зачаровує. Його гроти кличуть ніби у іншу реальність, таке враження, що ви знаходитесь біля порталу, що має силу відкрити вам всі загадки світу.
Вважається, що за слов’янських часів тут були язичницькі капища. За легендою, з введенням християнства на Русі сюди з Візантії прийшов монах, якйи жив відлюдно, у бідості, і таким чином прославляв Бога. На початку XVIII століття тут діяв василіянський монастир.
В скелі водоспаду знаходиться двоповерхова печера. Верхня печера носила ім’я Різдва Іоанна Предтечі. Сьогодні тут розташовується імпровізований вівтар з іконами. Нижня – святого Онуфрія. Взагалі облаштування печер дуже нагадує Бакотський скельний монастр.
У 1673 році над скелею було збудовано храм на честь Воздвиження Чесного Животворящего Хреста, який зруйнували при радянській владі у 1933 році. У 2003 році тут встановили феномент – пам’ятний знак на честь зруйнованої церкви.
Вода до вершили скелі подається за допомогою металевої труби. Сьогодні біля джерела розритий котлован і видно, що частину труби замінили. Можливо, саме з цим пов’язана інформація, що водоспад не працював певний період.
Трохи вище від феноменту стоїть фігура св. Яна. У 1930-х роках її разом з іншими статуями малієвецького парку вивезли на місцеве кладовище. Вже в 90-х роках статую відновили і повернули на місце.
Поруч із фігурою св. Яна є святе джерело, також відновлене у 90-х роках.
Крім того, у Маліївцях вціліла водонапірна вежа висотою у 25 метрів, стилізована під середньовічну вежу фортеці.
Як дістатись із Кам’янця до Маліївців
На трасі М20 між Дунаївцями та Ярмолинцями шукайте дороговказ з назвою села Міцівці. Якщо виїжджати з Кам’янця-Подільського він буде праворуч. 7 км – і ви опиняєтесь у Маліївцях.
Одразу попереджаємо, з Дунаївців автобуси у Маліївці не ходять. Якщо ви не на власному авто, вам потрібно дістатись вищезгаданого повороту на село Міцівці, звідти або пройтись пішки 7 км, або зачекати на автобус, який ходить у Маліївці з Хмельницького (Хмельницький – Гута Морозівська). Попросіть водія зупинитись біля палацу – звідти легше спуститись до парку та водоспаду.
Вартість мандрівки
Всі об’єкти на території Маліївців безкоштовні для відвідувачів, тому питання вартості залежить лише від ваших особистих потреб.
Вартість дороги: 30 грн. квиток Кам’янець-Міцівці (в одну сторону); приблизно 10 грн. – Міцівці-Маліївці (в одну сторону).
В матеріалі використана інформація з блогу українського мандрівника Андрія Бондаренка.
