Кам’янчанка у Берліні збирає історії українців, які зіштовхнулись з війною
Кам’янчанка Ліза Бурденюк започаткувала фото-проєкт, в якому розповідає історії людей, які зіштовхнулись з війною. Мистецтво портретної зйомки тут поєднується зі жахіттями війними та їхнім сприйняттям кожною конкретною особистістю.
Перша історія розказана Cофією М., уродженкою Мелітополя, колишньою мешканкою Києва, а відтепер – біженкою у Берліні, Німеччина.
Як змінив початок російсько-української війни твоє життя за останні тижні?
Зараз я у Берліні. Але це не відпустка і не моє бажання. Я залишила усі свої речі, мрії та плани у Києві. Вже місяць як я знаходжусь в іншій країні та ще досі не отримала ніякого офіційного статусу. Уже що я можу наразі – зустрічати друзів та допомагати їм. І вивчати німецьку.
Домінуюча емоція чи думка в останні дні?
«Ми переможемо» – так я думаю з першого дня початку війни, та з кожним днем впевнююся що це так.
Чи перебувають твої близькі люди в безпеці? Що було з ними в останні час?
Зараз моя сестра, батько та багато друзів залишилися в окупованому Мелітополі. Поки з ними все добре, але я дуже переживаю що буде коли Мелітополь будут звільняти. Хотілося би їх зараз забрати, але наразі це неможливо.
Тут можна додати що зараз у Мелітополі вже три дні немає зв’язку і я навіть не можу дізнатися як вони там. Інша моя сестра у Житомирі пише що їжі залишилося на 2 дні.
Чи займаєшся волонтерством і висловлюєш протест проти путінського режиму зараз? Якщо так, то чому?
Так, в мене є Группа допомоги українським біженцям в Німеччини. Там я поширюю актуальну інформацію. Висловлюю протест я кожного дня у своєму інстаграмі. Хочу щоб якомога більше людей також зайняли цю позицію. Разом – переможемо! Також кожної неділі ходжу на демонстрації на підтримку України.
Як змінилось твоє ставлення до росіян від початку війни?
Усе життя я росла у російськомовному регіоні, російська культура була дуже близько до мене. Усі блогери та новини що я читала в Інтернеті були російськими. Але згодом я почала більш цікавитися українською культурою. Зараз я терпіти не можу усе російське. Навіть типу адекватні люди викликають у мене бажання припинити будь який зв’язок з ними.
Чому Україна і Росія – не братські народи?
Бо забагато відмінностей. Вони звикли терпіти та боятися, ми звикли боротися і перемагати.
Чим займешся одразу після завершення війни?
Одразу після я, мабуть, повернусь спочатку у Мелітополь до рідних, а потім до Києва та дуже класно затусуюсь з усіма українцями!
Фотографка і авторка фото-проєкту – Ліза Бурденюк, Instagram – lisa_boo.photo
