28 Січня 2021 | 996

Грег Берман – із Кам’янця-Подільського в Голлівуд

«Зроблений в Україні, вирощений у Міннесоті та доставлений до Лос-Анджелеса. Створений вручну з найкращих високоенергетичних, розумних та спостережливих комедій…», – так про себе говорить американський стендап-комік, актор, письменник та кінорежисер Грег Берман, який народився та провів дитинство в Кам’янці-Подільському.

Нещодавно Грег закінчив роботу над своїм короткометражним режисерським деб’ютом «Вона звикла сміятися», над яким працював 5 років. Українська прем’єра стрічки відбудеться в рамках однієї із програм п’ятого ювілейного Кам’янець-Подільського Міжнародного кінофестивалю «Бруківка».

Кам’янчанин знімався у американському драматичному телесеріалі Дерека Хааса і Майкла Брандта «Поліція Чикаго» на телеканалі NBC, який є спін-оффом шоу «Пожежники Чикаго», зіграв одну із головних ролей у канадському триллері «Льодовиковий будинок», прем’єра якого відбулася в листопаді 2020 року на цифрових носіях в США, документальних проектах від телеканалу FOX «Феноми» та «В одну мить». Ми поспілкувалися з Грегом Берманом про його творчість, роботу, життя в США та як він хоче досягти своєї «Американської мрії».

Розкажи, що ти пам’ятаєш про Кам’янець-Подільський, де навчався, де ви з батьками проживали та де полюбляв проводити час?

Я мало що пам’ятаю про Україну, оскільки мені було лише 7 років, коли я переїхав до Америки, але деякі спогади залишились. За словами моїх батьків, ми мешкали в багатоквартирному будинку на проспекті Грушевськово навпроти ринку. Я провів більшу частину свого дитинства граючись у парку навпроти нашої квартири і пішов у дошкільний навчальний заклад №21 «Золота рибка», де працювала моя мати.

Одного разу опівдні я переліз через паркан і пішов додому, через що в мене виникли великі проблеми. Мій тато працював у ресторані під назвою «Оскар». Цікаво, чи існує цей ресторан ще? Пізніше я пішов навчатись в перший клас НВК №14.

Батьки постійно водили мене в нашу Стару фортецю, прогулянка якою закарбувалась на все життя. Також я часто ходив дивитись новинки кіно в кінотеатр «Дружба».

Як і чому ви переїхали жити в США?

Мої тітка і дядько виїхали на роботу та постійне проживання в Сполучені Штати Америки на початку 1990-х і мої батьки вирішили, що для них це теж хороша можливість і перспектива. Мені було лише 7 років, коли я переїхав, і я пам’ятаю, що всій нашій родині довелося спочатку поїхати до Москви на співбесіду з білявою дамою, яка, як я чітко пам’ятаю, була не дуже приємною особою.

Подорож до Америки зайняла загалом 26 годин і ми летіли з Києва до Парижа, з Парижа до Нью-Йорка, з Нью-Йорка до Сент-Луїса Міссурі, а потім нарешті приземлились у Міннесоті, де я навчався і виріс.

Навчаючись в місцевому Університеті з бізнесу і фінансів, я був залучений до концертів, гумористичних виступів та театральних гуртків. Було лише питання часу, коли я переїду до Лос-Анджелеса, щоб розвивати свою акторську кар’єру.

Як ти почав займатися комедійним мистецтвом та акторством?

Мій творчий шлях почався ще з садочку, де я у віці 5 років зіграв чарівника. Десь у нашій квартирі в Кам’янці-Подільському є фотографія, де я демонструю трюки з картами на Новий рік, і це одне з моїх найцінніших починань. Щоразу, коли під час роботи стає важко, я озираюся на цього маленького хлопчика і думаю собі, що не можу відмовитись від його великої мрії зараз!

В дитинстві, коли ми ще жили в Україні, я дуже любив Девіда Копперфільда. Тоді батько купив мені кілька відеокасет з його шоу, і коли ми переїхали до Америки, батьки сказали мені, що я почну працювати з Девідом Копперфільдом… чого ніколи не було і я все ще трохи засмучений з цього приводу, якщо чесно.

Професійно займатися фокусним мистецтвом я почав, коли мені було близько 14 років. Я був організатором різноманітних тематичних приватних  заходів та днів народжень. Вдома жило два голуби, які стали моїми магічними помічниками. Коли мені було 17 років, я зрозумів, що це не магія, яку я любив, і моє хобі більше викликало сміх у людей.

Я почав самовдосконалюватися і зайнявся комедійним мистецтвом. Мені зараз 30 років і я вже маю 25 років досвіду публічних виступів: з них 13 у стендапі та 10 у акторській майстерності.

Протягом останніх 5 років я працюю в кінематографі, починаючи від написання сценаріїв і закінчуючи режисурою та продюсуванням. Взагалі, думаю, що я казкар і мені цікаво вивчати та розвивати безліч різних засобів візуальної подачі матеріалу. Хочу, щоб кожна історія, яку я бажаю розповісти, могла вибрати будь-яку кількість способів її реалізації.

В яких відомих фільмах та серіалах ти зіграв і наскільки важко працювати у сфері кіно в США?

В американській кіноіндустрії дуже велика конкуренція. Хоча в Міннесоті, де я починав, була і менша конкуренція, але вартих уваги проектів було дуже мало. Здебільшого дуже важко спочатку заробляти достатньо грошей, щоб вистачало на витрати і проживання, тому більшість акторів знаходять іншу роботу, яка є гнучкою, щоб вони могли продовжувати заробляти гроші, працюючи на своєму ремеслі. У мене є низка інших дрібних заробітків, щоб оплачувати рахунки, поки я зосереджуюся на своєму ремеслі.

Я дуже швидко зрозумів, що для того, щоб по-справжньому досягти успіху у кіноіндустрії, потрібно бути не просто актором, коміком чи режисером, ви повинні бути задіяні в усьому.

Я починав як фокусник, став коміком, потім актором, а нещодавно письменником, режисером, продюсером, подкастером і всім тим, що було між ними. Я був у знаменитому телевізійному шоу «Поліція Чикаго» як поганий хлопець протягом декількох епізодів; я був в іншому мережевому телешоу «В одну мить», де був головним героєм, зіграв велику кількість ролей в інших незалежних фільмів.

Я ще досить рано почав тут свою мистецьку кар’єру і потрібно багато років послідовної роботи, освіти і самовдосконалення, щоб повноцінно проникнути в галузь.

Я б сказав, що існує два різні підходи до роботи у кіноіндустрії: один підхід полягає в тому, щоб спробувати створити достатню мережу зв’язків та знайомств, а потім просто зайнятися вашим кар’єрним шляхом, інший – зосередитись повністю на своєму мистецтві та працювати настільки добре, щоб люди не могли не помітити вашу діяльність.

Я намагаюся поєднувати обидва підходи, але, я б сказав, що більше схиляюся до другого. Найбільше я зацікавлений у тому, щоб бути найкращим, і, сподіваюся, що суспільство оцінить мою творчу діяльність.

Розкажи про роботу над своїм фільмом «Вона звикла сміятися», як прийшла ідея?

Я придумав концепцію стрічки майже 5 років тому. Сценарій, який доводилось неодноразово знову і знову редагувати, я показував та пропонував багатьом людям. Я якось швидко зрозумів, що єдиний спосіб створення цього фільму – зняти і спродюсувати його самому.

Одного разу я показав його своєму колезі, який полюбив ідею настільки, що погодився зняти мою стрічку. Я одразу ж почав підбирати команду, дати зйомок та бронювати професійне обладнання в оренду. Це був мій перший короткометражний фільм, який я зняв і написав для нього сценарій.

Це був простий і дешевий варіант, оскільки в акторському складі була обмежена кількість людей, і стиль фільму дозволив мені заплатити лише за здорового хлопця за 1 день зйомок. Решта – це всього лише B-roll (Переклад з англійської у кіно- і телевізійній продукції «B-roll», «B roll», «B-reel» або «B reel» – це допоміжний або альтернативний кадр, що перетинається з основним кадром), який ми відзняли протягом декількох місяців.

Я познайомився з актрисою, яка зіграла у фільмі одну із головних ролей, в класі акторської майстерності. Нас поставили працювали в парі і я відразу зрозумів, що вона ідеально підходить для ролі.

Я, насправді, запропонував їй зіграти роль Вероніки до того, як дізнався, що вона вагітна, а потім, коли вона повідомила мені цю новину, я переписав сценарій фільму і щасливий, що зробив це, тому що, на мою думку, вагітність героїні додала більше драматичності.

Ідея фільму виникла з того, що багато коміків під час стендапів використовують комедію, щоб пропрацювати власну особисту душевну травму, але травма сама по собі не є смішною, оскільки вона занадто болюча, тому комік знаходить способи полегшити свій сум. Я хотів показати у цьому фільмі, що комік іноді не готовий зіткнутися з правдою, тому він просто приховує це під різними жартами. Для мене це неймовірно особисто, оскільки вважаю, що я одержимий своїм захопленням мистецтвом, знадобилось багато праці та спілкування, щоб збалансувати стосунки з дружиною та любов до публічних виступів.

Назви топ  твоїх улюблених акторів та режисерів.

З дитинства я завжди любив Робіна Вільямса, Джима Керрі, Адама Сендлера, Кріса Фарлі та Уілла Феррела. Сьогодні захоплююсть роботами таких талановитих людей, як Саша Барон Коен, Тайка Вайтіті, Сет Макфарлейн та Азіз Ансарі. Що стосується режисерів, то я люблю візуальний стиль Уеса Андерсона та маленькі розповіді Крістофера Нолана.

Я також люблю Девіда Фінчера та Ларса Фон Трієр за їхнє нестандартне мислення. Якщо чесно, я також пам’ятаю роботи Леоніда Гайдая, серед яких мої улюблені комедії «Іван Василійович змінює професію», «Смарагдова рука», «Кавказька полонянка», «Операція «И»», та інші класичні фільми того періоду.

Чи не хотів би попрацювати над якимось фільмом в Кам’янці-Подільському або провести стенд-ап вечір в майбутньому?

Я хотів би в майбутньому попрацювати над фільмом у Кам’янці-Подіському і, насправді, було б справжньою честю бути запрошеним зіграти в якомусь фільмі у моєму рідному місті. Я досі не повертався до України відколи ми з сім’єю переїхали до Америки, але повернення до Кам’янця-Подільського для роботи над фільмом чи телепроектом було б неймовірною можливістю.

Я також був би радий дати сольний виступ в форматі «Stand-UP» в рідному місті, хоча, мушу сказати, українську мову я забув майже повністю.

Над якими проектами вже працюєш і будеш працювати в 2021 році?

У мене є серія підкастів, над якими я почав працювати в 2020 році, де я роблю комедійні медитації, і, сподіваюся продовжити цей проект і цього року. Цей підкаст називається «Керована медитація Грега». Також нещодавно я написав сценарій нового короткометражного фільму, сюжет якого мене дуже захоплює, і, думаю, що почну роботу над ним вже в лютому.

Я також працюю над кількома комедійними веб-проектами, поки культурне життя Америки відновлюватиметься від наслідків пандемії. В даний час я, насправді, не в змозі реалізувати багато ідей, поки все знову не відкриється, тому я не поспішаю зараз до гучних анонсів.

Матеріал підготував спеціально для «Вдало Інфо» Андрій Заєць, директор кінофестивалю «Бруківка»
Читайте Новини Кам'янця-Подільського в Telegram.

Як ви оцінюєте дану подію?

31
0

Поділитися з друзями:

реклама

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: