Довіра до влади – головний фактор безпеки країни: естонський погляд
Питання безпеки в Україні стало пріоритетним лише після анексії Криму та початку військових дій на сході. До 2014 року мало хто з українців міг уявити, що війна постукає у його домівку, а тому країна виявилась абсолютно неготовою до агресії з боку Російської Федерації. Солдати у шльопанцях на босу ногу, але з рішучим наміром зупинити ворога у серці – такими українці були на початку війни.
Вислів «Хочеш миру, готуйся до війни» українська влада успішно ігнорувала протягом понад 20 років незалежності. Лише потужний волонтерський рух та добровольці, які вступали в ряди щойно утворених добровольчих батальйонів та лави регулярної армії, дали змогу протистояти агресору.
Досі не всі країни Європи розуміють, як українцям це вдалось, – зазначив виконавчий директор неурядової естонської організації ICDS (Міжнародний центр захисту та безпеки) Дмитро Теперик, коментуючи феномен доброї волі українців під час нашого візиту в Естонію.
На відміну від України, Естонія з моменту здобуття незалежності визначила безпеку – як ключову національну ціль. Північноатлантичний альянс розглядався як один з елементів цієї безпеки. Естонія майже синхронно стала членом ЄС та НАТО у 2004 році.
Діяти естонцям доводилось в умовах, подібних до українських: пострадянський менталітет, значна частина російськомовних громадян, політичний тиск з боку Росії.
Проте у випадку Естонії йшлось максимум про інформаційні атаки, Україна ж сьогодні протистоїть реальній військовій агресії.
Щоб консолідувати суспільство, влада має користуватись довірою громадян, вважає Дмитро Теперик.
І це серйозний виклик для українських політиків.
Пропонуємо читачам Vdalo.info інші цікаві тези із розмови з Дмитром Тепериком, автором масштабного естонсько-українського дослідження «Стійка Україна|Resilient Ukraine», який знає про ситуацію в нашій державі не з чуток, а безпосередньо «з поля бою». Адже протягом 2015-2017 років дослідники провели ряд соціологічних досліджень у Харківській, Донецькій та Луганській областях, аналіз публічних записів та дискусій у соцмережах, глибинні інтерв’ю, що дозволило дати глибоку та об’єктивну оцінку нинішньому стану справ у секторі безпеки України.
****
– Україна сьогодні – це інкубатор та лабораторія для інноваційних ідей і практик у сфері оборони та захисту. В той самий час Україна – полігон для відпрацювання методів ведення гібридної війни та впливу на свідомість людей.
– І без балістичних ракет коробка з інструментарієм у Росії досить різноманітна. І в кожній конкретній ситуації вона застосовує різні речі. Що нам ні в якому разі не можна робити, так це розслаблятись і думати, що найгірше вже позаду.
– Росіянам нічого втрачати. Російська історія і культура свідчать, що за своєю ментальністю вони готові до дивного мазохізму, готові страждати за ідеї сумнівного штибу.
– Росія хоче, щоб все оберталось навколо неї, щоб про неї весь час говорили. Добре чи погано – зовсім неважливо.
– Важливо бути не стільки антиросійським, скільки проукраїнським. Найкраще, що може зробити Україна – побудувати сильну державу та громадянське суспільство.
– Низький рівень довіри до влади – одна з головних загроз безпеці України.
– Між пострадянським керівництвом країни і громадянським суспільством існує величезний розрив цінностей, який доведеться долати ще протягом багатьох років.
– Важливо залучати громадянське суспільство до питань безпеки країни.
– Розгубленість і слабкість центральної влади в Україні на початку війни утворили порожнечу, яку заповнило самомобілізоване суспільство. Але сьогодні є ризик, що роль громадянського суспільства зведеться до спостерігання та неефективної критики дій уряду.
– Почуття відповідальності за свою безпеку потрібно розвивати у кожному громадянині.
– Коли з української армії піде покоління старих полковників, країна отримає армію, на яку заслуговує.
Про безпеку в Естонії…
– Кожен день кіберпідрозділи Естонії фіксують близько 7-8 атак на електронну систему держави. Тому, не чекаючи поки НАТО вирішить, як відповідати на кібератаки, естонці створили кібервійська всередині збройних сил, які можуть проводити наступальні дії.
– Російські канали та соціальні мережі не заборонені в Естонії. Тут обрали інший шлях – намагаються створювати альтернативний російськомовний контент, який буде цікавим аудиторії і транслюватиме об’єктивну інформацію.
– В Естонії вже понад 20 років проводяться курси з оборони і безпеки. Двічі на рік 50-60 представників різних верств суспільства – учителів, церковних служителів, директорів підприємств, запрошують на тижневий курс з національної оборони і безпеки. Його відкриває президент Естонії, закриває прем’єр-міністр країни, а люди, відповідальні за безпеку країни, упродовж тижня простою мовою пояснюють свою роль в її зміцненні.
– Тема мови та захисту російськомовного населення в Естонії досі актуальна в деяких регіонах. Це соромно для країни 21 століття. Там, де місцевій владі потрібно говорити про якість надання комунальних послуг, вони роблять акцент на мові. В результаті в таких містах у порівнянні з рештою Естонії набагато нижчий рівень життя.
Читайте також матеріал Vdalo.info 21 факт про сучасну Естонію, який може вас здивувати (+ тест)
Матеріал публікується в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).
Фото на головній: icds.ee