Воїни Кам’янеччини: «Кожен вихід із позиції — як нове народження».

Військовослужбовець Дмитро з позивним «Балу» знає, що таке війна. Бойового досвіду він набув ще у 2015-му, коли пройшов складний відбір і став морським піхотинцем.

Демобілізувавшись, повернувся до улюбленої справи – будівництва. Паралельно із роботою, регулярно проходив підготовку в батальйоні територіальної оборони. Словом, був готовий «підірватися» по першому ж дзвінку заради миру. І такий дзвінок пролунав 24 лютого 2022-го, у День його народження. Виконував завдання на Полтавщині, Харківщині, Сумщині. Найважче було, як зізнається, під Куп’янськом:

Шість днів ми перебували «на нулі», і шість – на відновленні у зруйнованих селах, за 3-5 км від передової. Коли я вперше зайшов на позиції, там ще залишалося трохи дерев, але згодом не стало нічого. Один із спогадів — штурмові загони, сформовані із засуджених. Їх росіяни використовували як гарматне м’ясо. Вони йшли, як зомбі. Стріляєш їх, а слідом заходять дві-три нові партії. Поки ти витрачаєш БК і перезаряджаєшся, вже йдуть регулярні війська. Їхня тактика — виснажити нас боєприпасами і кинути перших на м’ясо.

Земля встелена трупами. Трупний запах аж очі різав.

«Кожен вихід із позиції — як нове народження». Коли виходив, падав на землю і цілував її. У найважчі моменти рятували думки про близьких. Коли жорстоко валили, думав, як би ще дитину заміж видати, тож тримався за життя з останніх сил.

На війні чоловік зазнав поранення, пережив складну операцію і сьогодні ділиться досвідом з новими бійцями, бо знає, що кожен урок може врятувати життя.

«Ми будемо стояти, поки війна не закінчиться».

Інформація надана 143 об’єднаним навчально-тренувальним центром «Поділля»