10 замків, 2 країни: євродосвід доводить економічну спроможність пам’яток архітектури

Проект Vdalo.info «Замки та палаци України: ключ до економічного та культурного розвитку регіону в контексті євроінтеграції України» добігає кінця.

Вивчаючи ситуацію у Кам’янець-Подільській та Меджибізькій фортеці, замку у Старокостянтинові та палаці у Самчиках, а також фортеці-храмі у Сутківціях, ми вирушили на пошуки ефективних бізнес-моделей. У Польщі ми, зокрема, відвідали  замки у Вавелі, Мошні, Валбжиху та Болькуві. Крім того, ми дослідили замок «Сент Міклош» на Закарпатті, як один з небагатьох успішних прикладів концесії в Україні, ефективність якої ми також хотіли дослідити.

Замок «Сент Міклош»

У Польщі ми переконалися, що замки, які розташовуються у невеличких населених пунктах, дійсно можуть бути  ключем до економічного розвитку регіону. Завдяки польським замкам у регіонах значно зросла кількість туристів, створюються нові робочі місця, розвивається інфраструктура, що у свою чергу наповнює бюджет населеного пункту та виводить замки на самоокупність.

Натомість в Україні найбільше проблем виникає з тими замками та палацами, які розташовані у селах та селищах міського типу – у своїй більшості люди тут просто не розуміють, для чого їм потрібні ці споруди. Будівлі буквально розтаскуюсь на каміння для господарських потреб. І, як виявилось, з часів Радянського союзу у цьому плані мало що не змінилось.

«Селяни як почали розбирати наші фортеці в ХІХ ст., так і продовжують це робити: 150-річну традицію вкрасти собі з руїн тачку-другу каміння важко подолати»,пояснює краєзнавець Ірина Пустиннікова.

Руїни замку у Сутківцях

ЯК РОЗКРИТИ ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЗАМКІВ

Як вивести замок на самоокупність? Як залучити інвесторів та зацікавити місцеве населення?

Деякі практичні кроки, які ми побачили у Польщі, потроху починають працювати і у нас.

Проведення фестивалів, організація тематичних екскурсій, надання площ для проведення експозицій, пленери на території замків – це must have-список, без якого не обійтись, якщо громада та дирекція замку розглядає його як економічну складову розвитку регіону.

Всі ці засоби залучення туристів працюють у Польщі вже понад 20 років: так, 24-річчя відмічає відомий фестиваль готичної музики «Castle Party» у Болькуві, 30-річчя – фестиваль квітів та мистецтва «Festiwal Kwiatów i Sztuki» в Ксьонжі. Такі заходи не лише збільшують кількість туристів, але й дають потужний поштовх для розвитку приватного бізнесу та поповнення місцевого бюджету.

Ксьонж

У Європі давно не чекають виключно на підтримку держави, а роблять все можливе, аби врятувати пам’ятки архітектури – важливу складову самоідентифікації народу.

У Польщі, як і в Україні, ми  помітили палаци й замки, що руйнуються. Але у тих випадках, коли державних коштів не вистачає, роль рятівників переймають на себе громадські утворення та благодійні фонди. Волонтери прибирають території замків, беруть участь у реставраційних роботах під фаховим контролем професійних реставраторів.

У тих випадках, коли реставрувати замок поки що не вдається, прибігають до протиаварійних заходів, а тим часом розчищають парки навколо замків та проводять різноманітні тематичні зустрічі, екскурсії, пленери. Адже головне – це привернути увагу до пам’ятки.

В Україні після початку війни на сході також спостерігається активізація громадського суспільства, яке поступово піднімається на захист замків та палаців. Згадаймо, до прикладу, як це сталось, у Підгірцях, Поморянах, Шарівці тощо.

Ремонтні роботи у Підгорецькому замку, фото: newacropolis

Після того, як на захист замків піднялись активісти, ЗМІ опублікували десятки статей про волонтерські табори та громадські ініціативи, а кілька стін таки впало, питання збереження пам’яток вдалось зрушити з місця і врешті-решт привернути до нього увагу державних органів.

Таким чином у Підгірцях та Поморянах громадські активісти та державні органи виступають сьогодні єдиним фронтом у справі порятунку замків.

В інтерв’ю Vdalo.info Юрій Воронецький, засновник благодійного фонду «Софос», слушно зазначив, що державних чиновників, які працюють у сфері збереження пам’яток архітектури, катастрофічно не вистачає. Як не вистачає і фінансування. Тож без розголосу з боку громадськості чиновникам легше закрити очі на їх руйнування, виправдовуючись іншими проблемами та викликами, які стоять перед українською державою.

Проте досвід останніх років чітко довів, чим може загрожувати державі втрата історичної пам’яті, яка здатна розчинятись у фейках та маніпулюваннях, як каміння із замкових мурів у стінах сараїв чи вбиралень.

Тож держава потроху прислухається і до закликів активістів, і до благань керівників замків, які роками підпирали багатовікові стіни виключно силою думки та надії. Так, фінансування, зокрема, отримала Меджибізька фортеця, де на сьогодні ведуться масштабні реставраційні роботи.

Палац у Самчиках теж справив на нас гарне враження: від батька до сина тут передавалось шанобливе ставлення до садиби і парку. Відсутність випадкових людей серед керівництва палацу допомогла йому вижити у найважчі часи.

Самчики

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ – СВІТОГЛЯДНІ

Серед основних проблем, з якими зіштовхуються вітчизняні замки та палаци, проблемою номер один залишається брак фінансування. Але є ще більш загальна і глобальна – відсутність усвідомлення, для чого потрібні ці, нерідко жахливо занедбані споруди. І тут перед нами постає чимало нагальних завдань. Надзвичайно важливо пояснити громаді, що замок – це її невід’ємна частина, цінність, передана у спадок. І від того, як мешканці впораються із її збереженням, буде залежати, чи складуть вони свій іспит з історії, чи залишиться після них щось майбутнім поколінням.

Проблеми світоглядні, без сумніву, перегукуються з більш раціональними. Виокремлюємо декілька основних, які можна і потрібно вирішувати вже сьогодні, аби замки встояли.

Нагальною є проблема логістики. Дороги до замків часто залишаються у жахливому стані. Тому яким би мальовничим замок не був, мало хто наважиться «вбивати» авто заради кількох вдалих ракурсів. А якщо ще врахувати відсутність інфраструктури – елементарно громадських туалетів чи кав’ярень – питання про туристичний потік відпадає само собою.

Громадський туалет перед входом у Меджибізький замок

Відсутні і державні промоції замків. Навіть дороговказів на трасі часто немає, тож займатись цією проблемою доводиться волонтерам або ж керівництву замків, урізуючи і без того більш ніж скромні бюджети.

Вражає відсутність бачення громадою важливості спільного блага. Як виявив досвід досить відомого замку у Кам’янці-Подільському, туристичний збір з майже сотні готелів сплачують лише одиниці; долучаються до загальноміських святкувань чи організації фестивалів – ще менше готельєрів. Натомість отримувати прибуток від вдалого розташування поблизу середньовічної фортеці – тут всі «за».

ЧИ МОЖЕ ЗМІНИТИ СИТУАЦІЮ КОНЦЕСІЯ?

Під час наших мандрівок розглянули ми і варіант концесії – як можливості для порятунку замків. Але, за деякими винятками, як, скажімо, у Чинадійово, дійшли висновку, що цей процес у нашій країні ще не на часі. Тут важко не погодитись з господарем замку у Чинадійово, який зазначає, що у людей має змінитися ставлення до історії, адже багато хто досі думає: «Що мені з того замку?». Треба міняти менталітет українців та розуміння важливості культурної спадщини, пояснює Йосип Бартош. А для цього потрібно ще не один рік. До того ж досі існують недолугості у законі про концесію, які необхідно спершу усунути.

Черга в замок Ксьонж

Підсумовуючи проект, хочемо нагадати, що євроінтеграція України має відбуватися не лише у високих кабінетах, а й свідомості кожного українця. Ми нарешті маємо зрозуміти, що наше сьогодні обумовлене нашим вчора, а наше завтра народжується сьогодні; що майбуття нашої держави залежить лише від нашої небайдужості і наших зусиль. Це стосується усіх сфер, а особливо збереження пам’яток архітектури. Адже вони не можуть чекати занадто довго, а другого шансу для них може просто не бути.

***

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).

***

Читайте також: 

Ірина «Блекі» Пустиннікова: два десятиліття дослідження замків. Що змінилося в Україні

Креативні індустрії – важлива складова економічного потенціалу замків та палаців

Благодійність у сфері збереження культурної спадщини: чи можливо це в Україні?

Замок «Сент-Міклош» у Чинадійово: після концесії життя тільки починається

Самоокупність замку – реальність, яку доводить польський замок Ксьонж

Менше бюрократії, контролю та податків – рецепт успіху для українських замків від Вавелю

Замок Болькув: як економічна вигода перемогла страх перед невідомістю

Замок 99-ти веж: як заробляє та залучає туристів один з найефектніших замків Польщі

Майбутнє замків України: настав час концесії та приватизації?

Замки і палаци Хмельниччини: дороговказ є, повний вперед. Частина 1

Замки і палаци Хмельниччини: дороговказ є, повний вперед. Частина 2

Як Кам’янець-Подільський замок підбирає ключик до економічного замка

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дмитро Шеремета, Євгенія Соловська, © Vdalo.info

Поділитися з друзями:

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: